Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

Bluetooth

 
Приклад пристрою Bluetooth – бездротова гарнітура

Bluetooth – в інформатиці пропрієтарний відкритий стандарт бездротового зв’язку, що з’єднує два або більше електронних пристроїв, як-от мобільний телефон , КПК, персональний комп’ютер або бездротові навушники . Його створила в  1994 році компанія Ericsson як бездротову заміну послідовного дротового інтерфейсу RS-232

Окремі пристрої ідентифікуються за допомогою своєї адреси BD_ADDR(BlueTooth Device Address), подібно до MAC-адреси в мережі Ethernet.

Назва Bluetooth походить від англійського імені данського короля Гаральда Синьозубого (bluetooth англійською означає «Синьозуб»), який правив у X столітті. Він використав свої дипломатичні здібності, щоб ворогуючі племена сіли за стіл переговорів і припинили взаємні чвари. Саме цю аналогію використали для назви технології Bluetooth, яка, подібно до колишнього короля Гаральда, полегшує взаємне спілкування.

 

Специфікації
Технологію Bluetooth визначає стандарт IEEE 802.15.1. Вона належить до категорії персональних комп’ютерних мереж, т. зв. Personal Area Network (PAN). Існує в кількох версіях, остання (березень 2014) – актуальна версія 4.0 або 4.1, якою оснащена більшість пристроїв у продажу, як-от мобільні телефони, ноутбуки, планшети, а також телевізори.

4 грудня 2013 року офіційно введено в дію версію 4.1 з доступним оновленням програмного забезпечення для апаратної версії 4.0.

 

Bluetooth і Wi-Fi

З погляду реалізації в Wi-Fi і Bluetooth подібний т. зв. ad-hoc спосіб зв’язку. Wi-Fi працює на канальному рівні мережевої моделі ISO/OSI і не зважає на тип протоколу, що передається. Натомість Bluetooth сам по собі охоплює вищі рівні мережевої моделі, аж до прикладного. Звідси випливає, що для кожного типу підключуваного пристрою Bluetooth повинен мати визначений спеціальний протокол, за допомогою якого з ним зв’язуватиметься. Такий спосіб ускладнює розроблення програмної підтримки Bluetooth (тобто драйвера пристрою), а також сумісність окремих реалізацій, які можуть містити помилки, що унеможливлюють зв’язок. З іншого боку, це спрощує розроблення програмного забезпечення, яке використовує пристрій, і налаштування окремих пристроїв, які потрібно з’єднати.

Налаштування з’єднання

Усі пристрої Bluetooth у режимі видимості на запит передають таку інформацію:

  • Назва пристрою
  • Клас пристрою
  • Перелік служб
  • Технічна інформація (напр.: функції пристрою, виробник, використана специфікація Bluetooth)

Будь-який пристрій може шукати інші пристрої, і кожен пристрій можна налаштувати так, щоб він відповідав на різні запити. Проте якщо пристрій намагається під’єднатися до відомого пристрою, він завжди відповідає на прямі запити на з’єднання. Якщо пристрій невідомий, він просить надіслати зворотну інформацію, наведену вище в переліку. Служби, які використовує пристрій, можуть вимагати сполучення або підтвердження власника пристрою. З’єднання може ініціювати будь-який пристрій, і воно триває, поки пристрій перебуває в зоні дії Bluetooth. Кожен пристрій має унікальну 48-бітну адресу. Ці адреси зазвичай не відображаються. Замість них використовують назви, які може встановити користувач. Ця назва відображається, коли користувач шукає пристрій у списку сполучених пристроїв. У більшості телефонів за замовчуванням назвою є виробник і модель телефону. Спеціальні програми можуть отримати додаткову інформацію про віддалені пристрої, і коли в зоні дії кілька телефонів, наприклад із назвою T610, це може вводити в оману (див. Bluejacking).

 

Сполучення

Багато служб Bluetooth розкривають приватні дані або керують підключеним пристроєм Bluetooth. З міркувань безпеки необхідно, щоб пристрій умів розпізнати конкретний пристрій і так контролювати, який пристрій може під’єднатися до цього Bluetooth. Водночас доцільно, щоб пристрій Bluetooth міг установлювати з’єднання без втручання користувача (наприклад, щойно опиниться в зоні дії Bluetooth). Для вирішення цієї проблеми Bluetooth використовує процес, який називають «сполученням». Процес сполучення запускається або на окремий запит користувача, який створює з’єднання (напр.: користувач явно просить додати пристрій Bluetooth), або автоматично під час першого під’єднання до служби, де з міркувань безпеки потрібна первинна ідентифікація пристрою. Ці два види з’єднання називають цільовим і загальним з’єднанням. Сполучення часто передбачає певну взаємодію з користувачем, основою якої є підтвердження ідентичності пристрою. Після успішного сполучення між двома пристроями встановлюється зв’язок. У майбутньому ці два пристрої можна з’єднувати без нового процесу сполучення і без підтвердження їхньої ідентичності. За потреби користувач може скасувати автоматичне сполучення.

 

 

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.