Тепла підлога
Попри те, що променеве великоплощинне тепла підлога з теплим повітрям у каналах підлоги відоме вже понад дві тисячі років, а водяне променеве великоплощинне опалення із замурованими в будівельній конструкції (стеля, стіна та підлога) опалювальними трубами – майже 100 років, у практичній реалізації значно переважають опалювальні системи з традиційними опалювальними приладами – радіаторами та з конвекційною передачею тепла в приміщення.
Отже, основне запитання звучить так: чому конвекційне, а не променеве опалення?
ПРОМЕНЕВЕ ОПАЛЕННЯ
У разі променевого опалення приміщень використовується променевий тепловий потік опалювальної поверхні (приладу), який безпосередньо, тобто без посередництва повітря в приміщенні, нагріває навколишні будівельні конструкції приміщень, і лише дуже малу частку теплового потоку променева поверхня віддає конвекцією безпосередньо повітрю в опалюваному приміщенні (тобто навпаки, ніж у разі конвекційного опалення приміщення конвекційним опалювальним приладом). Тому й внутрішні поверхневі температури будівельних конструкцій, що утворюють приміщення, за променевого опалення вищі за температуру повітря в такому опалюваному приміщенні (знову ж таки навпаки, ніж у разі конвекційного опалення приміщень).
Теплові промені, які випромінює поверхня нагрітих твердих тіл (променевих опалювальних поверхонь), – це, по суті, електромагнітні хвилі завдовжки від 0,78 до 400, тобто в діапазоні інфрачервоної частини спектра електромагнітних хвиль, що поширюються зі швидкістю 300 000 км.с-1.
ПОШИРЕННЯ ТЕПЛА ПРИ ПРОМЕНЕВОМУ ОПАЛЕННІ
Під час теоретичного розв'язання опалювальних систем у приміщеннях наземних будівель завжди потрібно визначити опалювальну потужність, тобто тепловий потік, необхідний для забезпечення потрібного теплового комфорту для людини – користувача.
Опалювальна потужність в опалювальній техніці найчастіше розраховується з умов теплової рівноваги опалюваного простору (приміщення, кімнати тощо) в усталеному стані. Саме під час цього розрахунку необхідно принципово розрізняти конвекційне опалення (де опалювальний прилад віддає в опалюване приміщення тепловий потік переважно конвекцією) та променеве опалення, тобто тепла підлога (де опалювальна поверхня віддає тепловий потік в опалюване приміщення переважно випромінюванням).
З наведених міркувань випливає, що за променевого способу опалення опалювальна поверхня віддає тепловий потік випромінюванням – без посередництва повітря в приміщенні – навколишнім поверхням приміщення, що охолоджуються, при цьому діє правило, що ефективна температура (тобто середня температура навколишніх поверхонь) вища за температуру повітря.
Отже, зрозуміло, що за променевого опалення значна частина тепла поширюється випромінюванням і лише невелика частина теплового потоку передається конвекцією. Тому під час розрахунку опалювальної потужності ми повинні визначити:
- теплову рівновагу променевої опалювальної поверхні,
- теплову рівновагу повітря,
- теплову рівновагу променевої опалювальної поверхні та повітря,
- теплову рівновагу опалюваного простору.
ВИДИ ПРОМЕНЕВОГО ОПАЛЕННЯ
Нині променеве опалення можна поділити таким чином:
- великоплощинне опалення (стельові, стінові та підлогові опалювальні поверхні), відоме як тепла підлога
- загальне опалення підвісними променевими панелями,
- індивідуальне опалення близькими плитами (променеві панелі),
- опалення інфрачервоними випромінювачами.
З цього поділу видно, що в принципі променева опалювальна поверхня може бути розташована в будівельній конструкції як її невіддільна частина (великоплощинні опалювальні системи) або створена як окрема опалювальна поверхня, вільно розміщена в просторі (променеві панелі, опалювальні плити, інфрачервоні обігрівачі).
Якщо виходити з наведеної конструктивної відмінності, то існують принципові відмінності й щодо поверхневої температури опалювальних поверхонь, а отже, і щодо вибору теплоносія та його температури, і, зрештою, щодо пов'язаної з цим питомої теплової потужності променевої опалювальної поверхні.
ВЕЛИКОПЛОЩИННЕ ПРОМЕНЕВЕ ОПАЛЕННЯ
Опалювальною поверхнею у разі великоплощинного променевого опалення зазвичай є одна зі стін, що обмежують опалюваний простір, а саме стеля, стіна або підлога.
Поверхнева температура опалювальної поверхні має бути відносно низькою (40–45 °C за стельового, 55–60 °C за стінового та 25–30 °C за підлогового опалення), звідки випливає, що температура теплоносія так само буде низькою. Опалювальна поверхня може нагріватися:
- гарячою водою (найчастіше),
- теплим повітрям,
- електрикою (резистивно).
З наведеного зрозуміло, що системи великоплощинного променевого опалення працюють з нижчими температурами теплоносія. Ці низькотемпературні системи придатні для використання енергії, отриманої з низькопотенційних джерел енергії, до яких належать геотермальні води, сонячна енергія, а також відпрацьоване тепло та тепло навколишнього середовища. Опалювальною поверхнею у разі великоплощинного опалення є одна зі стін, що обмежують опалюваний простір. Залежно від використаної поверхні великоплощинні системи поділяємо на:
- стельові,
- стінові.
Великоплощинне променеве опалення відрізняється від конвекційного опалення опалювальними приладами способом передачі тепла та тепловими умовами в кімнаті. За конвекційного опалення опалювальний прилад нагріває повітря в кімнаті, яке віддає тепло стінам. Температура внутрішнього повітря вища за температуру стін. У кімнаті виникає характерний рух повітря, а внаслідок цього – відносно велика різниця температур повітря під стелею та біля підлоги.
За великоплощинного опалення передача тепла відбувається випромінюванням і конвекцією. Частка променевого тепла за стельового опалення становить 80 %, за стінового – 65 %, а за підлогового опалення – 55 %.
Конструктивне виконання опалювальної поверхні буває дуже різноманітним. У принципі розрізняємо два основні рішення:
- опалювальна поверхня вбудована, тобто є невіддільною частиною будівельної конструкції,
- опалювальна поверхня окрема, це нагрівана плита, а саме:
- або закріплена на одній із будівельних конструкцій,
- або розміщена вільно в опалюваному приміщенні.
У першому випадку поверхня будівельної конструкції нагрівається гарячою водою, що тече трубними змійовиками (регістрами), при цьому ці труби замуровані в будівельній конструкції. У разі виконання променевого опалення опалювальні змійовики лише згодом, у завершеній будівлі, підвішують під несучу стелю, а в підвісній стелі закривають шаром штукатурки. Променеві опалювальні плити, які розміщують на будівельних конструкціях у кімнаті (або й вільно в просторі), найчастіше металеві, керамічні або скляні. Ці плити зазвичай нагріваються електрикою.
ВЕЛИКОПЛОЩИННА ТЕПЛА ПІДЛОГА
Якщо опалювальний змійовик (регістр) є частиною підлоги даного приміщення, говоримо про великоплощинне підлогове опалення. Нині це опалювальна система, яка завдяки багатьом позитивним властивостям переживає певний ренесанс і дедалі більшою мірою починає застосовуватися в житловому будівництві (насамперед у приватних будинках), в об'єктах громадського призначення (дитячих садках, яслах, спортзалах, басейнах тощо), а також у великопросторових залах (гаражі великої місткості, промислові підприємства, сільськогосподарські будівлі).
Великоплощинна тепла підлога у минулому використовувалася як доповнення до стельового опалення, якщо площі стелі не вистачало для покриття тепловтрат. Значнішому поширенню підлогового опалення заважала й вимога низької температури поверхні підлоги, з якою була пов'язана і мала теплова потужність. Нові конструкції, архітектурні проєкти, покращення теплотехнічних властивостей будівель та прогресивні конструкційні матеріали для виготовлення опалювальних систем нині уможливили появу численних систем підлогового опалення.
Вибір підлогового опалення насамперед визначається самим об'єктом. Він має відповідати теплотехнічним вимогам так, щоб середні тепловтрати були меншими за 20 Вт.м-3, або середнє річне споживання тепла було нижчим за 70–80 кВт·год.м-2. З наведеного зрозуміло, що мінімальна енергоємність зумовлена насамперед самим об'єктом, а далі – режимом експлуатації з можливістю акумуляції тепла в підлозі з тепловою інерцією приблизно 4–8 год і з високим ступенем саморегулювання.
Оптимальний тепловий стан приміщень з підлоговим опаленням зазвичай забезпечується за результуючих температур на 2–4 K нижчих, ніж за конвекційного опалення, одночасно з майже ідеальним вертикальним і горизонтальним температурним градієнтом.
ПІДЛОГОВЕ ВОДЯНЕ ОПАЛЕННЯ
З попереднього твердження зрозуміло, що підлогове водяне опалення належить до променевих опалювальних систем, проте частка променевої складової в загальній передачі тепла від опалювальної поверхні лише трохи вища за тепловий потік конвекцією (55 % : 45 %). Водночас це дуже вдало взаємно доповнює переваги обох способів передачі тепла в приміщення.
Підлогове водяне опалення водночас є великоплощинним, тобто опалювальні труби є частиною конструкції підлоги. З огляду на гігієнічні вимоги, пов'язані з обмеженою поверхневою температурою підлоги, а отже, і відносно нижчою питомою тепловою потужністю опалювальної підлоги, опалювальні труби майже завжди укладаються під усією площею підлоги. Це надзвичайно позитивно впливає на рівномірність передачі тепла в приміщенні та сприяє створенню температурно однорідного середовища як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку.
Температура опалювальної води зазвичай нижча за 50 °C, тому підлогове водяне опалення можна назвати й низькотемпературним, що має кілька переваг. По-перше, це забезпечення істотної економії теплової енергії під час експлуатації, а водночас можливість застосування нетрадиційних низькопотенційних джерел енергії, таких як сонячне випромінювання, енергія геотермальних вод або теплові насоси, що використовують тепло навколишнього середовища.
Саме ці факти зараховують підлогове водяне опалення до прогресивних опалювальних систем, які гарантують усі три Е, тобто енергетичний, екологічний та економічний аспекти опалення будівель. З іншого боку, попри існування такого способу опалення вже понад 2 000 років тому, його найбільший розквіт і ренесанс припадає саме на сьогодні.
Тому необхідно теоретично точно визначити принципи практичного застосування підлогового водяного опалення, що пов'язано з вибором, розрахунком, проєктуванням, оцінкою, конструкцією, монтажем, регулюванням, експлуатацією та застосуванням.
ВИБІР БУДІВЕЛЬ ДЛЯ ТЕПЛОЇ ПІДЛОГИ
Оскільки не кожен будівельний об'єкт придатний для застосування системи підлогового опалення, необхідно, щоб під час вибору будівлі були забезпечені вимоги:
- теплотехнічні,
- гігієнічні,
- енергетичні.
ВИЗНАЧЕННЯ РІШАЮЧИХ ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ВЕЛИЧИН
Теплотехнічні властивості будівельних конструкцій і будівель забезпечуються такими величинами:
- тепловим опором будівельних конструкцій,
- температурним загасанням будівельних конструкцій,
- тепловою засвоюваністю підлогових конструкцій,
- кількістю сконденсованої та випареної водяної пари в будівельних конструкціях,
- повітропроникністю будівельних конструкцій, їхніх стиків і швів,
- тепловою стабільністю приміщення,
- витратою енергії на опалення.
Під час проєктування будівельних конструкцій і будівель, визначених заданим станом внутрішнього середовища, вимагаються критерії мінімальної температури внутрішньої поверхні згідно зі статтею 3 STN 73 0540 та максимальної витрати енергії на опалення згідно зі ст. 21 STN 73 0540.
ОПАЛЮВАЛЬНІ ТРУБИ
Найважливішою ланкою опалювальної підлоги є опалювальні труби, тому далі ми детальніше охарактеризуємо:
- труби для опалення,
- труби для теплої підлоги.
ТРУБИ ДЛЯ ОПАЛЕННЯ
Нині в центральному опаленні найчастіше використовуємо такий трубний матеріал:
- металеві труби,
- пластикові труби,
- комбіновані труби.
МЕТАЛЕВІ ТРУБИ
Використовується сталь (чорна), оцинкована, нержавіюча та мідь. Різноманітний і матеріал фітингів та муфт (ковкий чавун, латунь, бронза, червоний метал тощо). Різноманітність матеріалів є причиною контактної корозії, яка має великий вплив на термін служби опалювальної установки.
а) Сталеві труби
Належать до класичних трубних матеріалів. Переважно використовуються сталеві гладкі безшовні труби. З'єднання усталилося як зварювання, а просторові зміни в трубній мережі створюються гарячим гнуттям. Різьбові з'єднання використовуються лише для підключення арматури та опалювальних приладів. Понад столітній досвід дав змогу усунути більшість недоліків. Залишається лише висока вимогливість до зварювальних робіт. Саме ця обставина нині перешкоджає впровадженню тонкостінних сталевих замкнених прямокутних профілів, адже дзеркальне зварювання не користується популярністю і сьогодні його вже зазвичай не освоюють.
б) Оцинковані сталеві труби
Оцинковані сталеві труби – один із найстаріших трубних матеріалів, який, однак, вимагає досконалої майстерності обробки. Цинковий шар не завжди має однакову товщину й однакову якість. У разі використання сучасних різенарізних інструментів під час нарізання різьби часто відбувається значне місцеве послаблення несучої частини труби. Ця обставина разом з видаленням оцинкованої поверхні є причиною щілинної корозії. Оскільки різьбові з'єднання вимагають фахових навичок і потребують багато часу, їх за можливості замінюють зварюванням. Проте можна ствердити, що з використанням товстостінних труб вони вже відходять у минуле.
в) Нержавіючі труби
Здавалося б, ідеальний нержавіючий трубопровід під час реалізації стикався з проблемою з'єднання. Зварювання в цьому випадку вимагає високоспеціального технологічного процесу, оскільки інакше виникають небажані транскристалічні деформації. Так само під час паяння твердим срібним припоєм часто виникає небезпека корозії в зоні контакту флюсу з нержавіючою поверхнею. Лише на початку сімдесятих років стався принциповий поворот, коли фірма Mannesmann розробила з'єднання нержавіючих труб пресованими муфтами з автентичної нержавіючої сталі.
Цей вид з'єднувальної техніки поступово поширився й на інші види трубопроводів (наприклад, пластикові, де здебільшого використовуються бронзові пресовані муфти). Обтисканням муфти спеціальним ручним електричним інструментом приблизно за 6 секунд утворюється водонепроникне з'єднання між трубою та муфтою. Єдиною слабкістю видається запресоване ущільнювальне кільце круглого перерізу, розташоване на кінці муфти, яке зазвичай виготовлене з бутилкаучуку. Думки щодо терміну служби цього матеріалу різняться, і поки що не набуто достатньо тривалого досвіду.
г) Мідні труби
Мідь належить до найблагородніших трубних матеріалів. Проте необхідно принципово дотримуватися дозування інгібітора в опалювальну воду. Внаслідок реакції води з мідною поверхнею утворюється, по-перше, захисний шар оксиду міді, а по-друге, вивільняються іони міді. Якщо через необізнаність або з необхідності сталося так, що за ділянкою мідного трубопроводу розташований сталевий (навіть оцинкований) трубопровід або алюміній, відбудеться інтенсивне корозійне ураження цієї поверхні. Тут може допомогти відповідний інгібітор.
Дуже важливим робочим процесом є з'єднання мідного трубопроводу. З'єднується дуже вигідно м'яким або твердим паянням. М'яке паяння, залежно від виду використаного припою, виконується за температури 230–240 °C, а тверде паяння – за 710–730 °C. Ці температури необхідно завжди беззаперечно дотримуватися. Використовуються лише водорозчинні флюси, залишки яких вимиваються з трубопроводу промиванням.
За дотримання умов з'єднання та використання розкисленої міді SF-Cu із вмістом міді щонайменше 99,9 % забезпечується гарантія високої стійкості до корозії та достатньої міцності й тонкостінних труб. Монтаж відносно простий і швидкий. Трубопровід можна використовувати до робочих тисків 4 МПа та робочих температур до 150 °C.
ПЛАСТИКОВІ ТРУБИ
Серед труб, придатних для центрального опалення, необхідно розрізняти системи підлогового опалення та класичні. Підлогові системи потребують великої гнучкості трубних петель і, крім того, зазнають меншого теплового навантаження на відміну від класичних опалювальних систем.
Для теплої підлоги отже, придатні види PB, PE-X, PVC-C, PP-R. У цьому зв'язку слід усвідомлювати, що для виду PVC максимальна робоча температура становить лише 60 °C, а для PVC-C робоча температура постійна 90 °C і короткочасна 110 °C. Подібний діапазон діє для PB, PE-X та PP-R. Особливе становище має PVDF, який можна використовувати до 140 °C. Деякі значення постійно доводиться уточнювати. Наприклад, було відомо, що галогени (фтор, хлор, бром, йод) реагують з PE, відбуваються молекулярні зміни, крихкість матеріалу та втрата міцності вже за температури 20 °C. У США нині виявили, що за тривалого використання під дією хлору відбувається старіння та руйнування PB. Однак це відкриття не можна повною мірою застосувати до наших умов, оскільки концентрація хлору у воді в США має значно вищі значення (до 2 ppm).
Основною перевагою пластикових трубопроводів є їхній простий і швидкий монтаж. З'єднуються або склеюванням (PVC), або зварюванням (PB, PE, PP), або патрубками та різьбовими муфтами (PB, PE-X, PP).
Основним недоліком пластикових трубопроводів є мала стійкість до тиску за вищих температур, мала жорсткість (просторова стабільність форми) і насамперед велике лінійне температурне розширення. У порівнянні з нержавіючою сталлю розширення в PB у 10 разів, у PP у 12 разів, у PE у 14 разів, а в PE-LO навіть у 23 рази більше. Цю обставину слід враховувати під час вирішення кріплення та прокладання пластикових трубопроводів. Без безперервних опор та усунення розширення трубопроводу компенсацією пластиковий трубопровід взагалі не слід монтувати.
БАГАТОШАРОВІ ТРУБИ З МЕТАЛЕВОЮ ВСТАВКОЮ
Інший напрямок розвитку виходив із відкриття, що стовідсотковим захистом від дифузії кисню є метал. На цій основі розробили багатошарові пластикові трубопроводи з металевою вставкою. Поки що найбільше поширення набули два основні типи:
а) Один тип із вбудованою всередині поздовжньо зварною алюмінієвою оболонкою завтовшки приблизно 0,5 мм. Ці труби складаються з внутрішньої оболонки з пластику (PB, PE-HD, PE-X, PP-R), проміжного шару клейкого компонента, зварної алюмінієвої оболонки, знову проміжного шару клейкого компонента та зовнішньої пластикової оболонки.
б) Другий тип розвинувся зі звичайної пластикової труби, щільно обмотаної алюмінієвою фольгою завтовшки приблизно 0,2 мм, з обох боків покритою клейким компонентом і для зовнішнього захисту покритою тоншим шаром пластику.
Композит пластику з металом не обов'язково утворювати лише з алюмінієм. У трубу з тонкостінної нержавіючої сталі можна вставити пластикову трубу з нанесеним клейким компонентом, яка наступною термічною обробкою запресовується на сталеву оболонку. Багатошарові трубопроводи з металевою вставкою мінімізують лінійне теплове розширення до значень, що наближаються до алюмінію. Вони стабільніші, чим істотно зменшується потрібна кількість необхідних кріплень.
Цей трубопровід можна з'єднувати різьбовими муфтами, пресованими муфтами або прямим пресуванням. Термін служби трубопроводів визначається двома основними умовами. По-перше, необхідно запобігти можливому потраплянню води або повітряної вологості на торцеву поверхню різу багатошарового трубопроводу (запобігти контакту води з алюмінієм), а по-друге, слід уникати можливості виникнення електрохімічної корозії між латунню чи червоною бронзою та алюмінієм.
ТРУБИ ДЛЯ ТЕПЛОЇ ПІДЛОГИ
З попередньої частини зрозуміло, що спектр трубного матеріалу для центрального опалення дуже широкий, але для теплої підлоги придатні насамперед:
- мідь,
- пластики,
- комбіновані труби.
МІДНІ ТРУБИ ДЛЯ ТЕПЛОЇ ПІДЛОГИ
Мідь як робочий матеріал безперечно вплинула на історію культури. Оскільки в природі вона трапляється і в чистому стані, як метал її можна було обробляти з давніх-давен. У Стародавньому Єгипті мідь використовувалася як засіб платежу. Перші згадки про водогони з міді відомі ще з 2500 року до н.е., коли кувані мідні листи були покладені в гробниці Сахура в Єгипті.
Близько 1900 року мідь почали використовувати як якісне покрівельне покриття, насамперед для визначних репрезентативних будівель і церков. У 1933 році було заборонено використовувати цей матеріал для нестратегічних цілей. У Західній Європі в 1965 році цей матеріал розблокували для опалювальних і сантехнічних цілей. На жаль, східний блок і надалі використовував цей матеріал лише для стратегічних цілей.
Всебічне використання міді можливе насамперед завдяки високій якості оброблюваного матеріалу, до якого висуваються високі вимоги:
- мінімальні монтажні витрати,
- стабільна функціональна та експлуатаційна безпека,
- тривалий термін служби.
До найважливіших переваг мідних трубних інсталяцій належать:
• висока стійкість до корозії, а тому, порівняно зі сталевими трубами,
- мінімальна товщина стінок,
- мінімальна маса одного метра,
• велика міцність матеріалу,
• простий і швидкий монтаж за малих вимог до простору,
• добра можливість пристосування до будівельних умов і з цієї причини надзвичайно висока придатність і для подальших інсталяцій,
• проста й безпечна техніка з'єднання (без вимоги до різьбових з'єднань),
• бактерицидна дія,
• жодних відкладень у трубопроводах (мідні трубопроводи не заростають), а тому забезпечені високі витрати та малі втрати тиску,
- можливість визначити точний внутрішній діаметр труб,
- добра теплопровідність,
• екологічність матеріалу (100 % можлива переробка, безвідходна технологія).
Матеріал, з якого виготовляють мідні трубопроводи, – це розкислена мідь (SF-Cu) із вмістом чистої міді щонайменше 99,90 %.
У принципі розрізняємо два види з'єднання мідних труб:
1. Роз'ємні з'єднання
• Накидне з'єднання
- конічне/конічне,
- конічне/кругле,
- плоске ущільнення.
• Накидне з'єднання із затискним кільцем
- металеве ущільнення,
- м'яке ущільнення.
• Трубні муфти.
• Фланцеві з'єднання.
2. Нероз'ємні з'єднання
• М'яке паяння.
• Тверде паяння.
• Пресування.
• Зварювання.
Труба розроблена спеціально для розведення систем теплої підлоги та підключення опалювальних приладів для однотрубної та двотрубної опалювальної системи. Мідна труба вкрита захисною оболонкою з PVC, яка частково забезпечує можливість розширення та захищає трубу як від фізичного, так і від хімічного впливу бетонних або штукатурних сумішей.
Нині в Західній Європі немає жодного іншого інсталяційного матеріалу, що використовується в домових інсталяціях, настільки поширеного й такого багатостороннього у застосуванні, як мідь. У Німеччині нині приблизно 70 % інсталяцій виконано з мідних інсталяційних труб, у Великій Британії – навіть 90–95 %.
ПЛАСТИКОВІ ТРУБИ ДЛЯ ТЕПЛОЇ ПІДЛОГИ
Основними будівельними елементами пластиків є вуглець C та водень H. Під час виробництва використовуються три основні процеси, а саме полімеризація, поліконденсація, поліприєднання.
Полімеризацією з мономерів під дією енергії, каталізаторів та інших добавок утворюється полімер. Полімеризацією виробляють, наприклад, поліетилен і поліпропілен.
Поліконденсацією з великої кількості молекул кількох низькомолекулярних речовин утворюється нова речовина. Поліконденсацією виробляють, наприклад, фенолформальдегідну смолу. Поліприєднання – це нерегулярна полімеризація. Поліприєднанням виробляють, наприклад, полікарбонат.
Полімери можна поділити на дві групи:
• гомополімери, макромолекулярний ланцюг яких складається з регулярно повторюваних однакових молекул,
• кополімери, у яких до основного ланцюга приєднані одиниці молекул іншого виду. За просторовим розташуванням макромолекул розрізняємо лінійні та розгалужені полімери.
З огляду на спосіб технологічної обробки та поведінку пластиків під дією тепла їх поділяємо на термопласти, реактопласти та еластомери.
На властивості термопластів впливає впорядкованість або невпорядкованість макромолекул. Частково кристалічні пластики гнучкі й в'язкі. Аморфні пластики, навпаки, тверді й крихкі. Термопласти можна оборотно обробляти та формувати нагріванням.
Реактопласти (термореактивні пластики) не можна формувати теплом і зварювати. Однозначними представниками цієї групи є смоли. Особливу групу серед реактопластів становлять термоеластики, які зберігають гнучкість, але їх не можна ні формувати теплом, ні зварювати. Головним представником термоеластиків є зшитий поліетилен.
Еластомери під механічним навантаженням значно деформуються. Після зняття навантаження знову повертаються до первинного стану. Їх не можна формувати теплом, і вони не зварюються. До цієї групи належать синтетичні каучуки.
Типи пластиків, що використовуються в опаленні
Пластики, що використовуються в нас для інсталяцій в опаленні, – це головним чином PEX, PP-B, PP-R, C-PVC, PB та PVDF.
Поліпропіленовий блок-кополімер PP-B містить 20–30 % етиленового компонента, який забезпечує більшу гнучкість і в'язкість за низьких температур (до -20 °C). Безнапірна термостійкість – до 90 °C. Трубопровід із цього пластика призначений для теплої підлоги. З'єднується зварюванням або механічними муфтами.
Поліпропіленовий статистичний кополімер PP-R розроблено насамперед для сантехніки. Відзначається доброю стійкістю до тиску й за вищих температур і використовується як для теплої підлоги, так і для центрального опалення. Безнапірна стійкість перевищує 100 °C. З'єднується механічними муфтами, стиковим зварюванням або поліфузією.
Полібутилен PB дуже гнучкий і має високу молекулярну масу. За великої міцності відзначається також стійкістю до утворення напружених тріщин. Безнапірна термостійкість перевищує 100 °C, крихким стає за -18 °C. Використовується для розведення підлогового та центрального опалення. Оскільки має добрі механічні властивості, виготовляється з тоншими стінками, ніж інші пластикові трубопроводи. З'єднується механічними муфтами, стиковим зварюванням або поліфузією.
Хлорований полівінілхлорид C-PVC має підвищений вміст хлору, який не є гігієнічною перешкодою під час транспортування гарячої води трубопроводом із цього пластика. Безнапірна термостійкість перевищує 100 °C. Цей пластик виробляють різними способами, тому його властивості частково відрізняються залежно від окремих виробників. З'єднується склеюванням, причому слід склеювати лише труби та фасонні частини, поставлені одним виробником, з рекомендованим ним клеєм.
Полівініліденфторид PVDF має високу механічну міцність і значну стійкість також за високих температур. Також добре піддається обробці. Температурний діапазон застосування становить від -40 до +140 °C. Стійкий до УФ та гамма-випромінювання, завдяки чому має добру стійкість до старіння. Так само стійкий до стирання, фізіологічно нешкідливий і важкозаймистий. Його ціна відносно висока. З'єднується поліфузією, інфрачервоними променями, стиковим зварюванням або механічними муфтами.
Властивості пластиків
До властивостей пластиків, на які слід неодмінно звернути увагу, належать термостійкість, горючість, водопоглинання, електропровідність, теплопровідність і температурне розширення.
Температурна межа, за якою полімер плавиться й розм'якшується без зміни структури, є межею термостійкості. Якби ми й надалі піддавали пластик тепловому навантаженню, відбулася б зміна механіко-фізичних властивостей, а поступово й деградація полімерів і тим самим їх псування. Якщо оцінюємо термостійкість трубопроводів, призначених для інсталяції в опаленні, нам слід частково перестрахуватися, адже за неправильного зварювання відбувається часткова деградація внаслідок місцевого перегрівання.
Для запобігання або уповільнення старіння пластиків до полімерів додають стабілізатори, пігменти та антиоксиданти. Під процесом старіння розуміємо незворотні зміни механічних властивостей пластиків, зумовлені дією кисню, температури та УФ-випромінювання. Старіння відбувається повільно порівняно з термічною деградацією.
Корозія пластиків виявляється спершу всередині пластиків, а згодом і на поверхні. Корозія пластиків проявляється зміною складу та зміною властивостей пластиків. Зміна спричинена дією хімічних і фізичних факторів. Негативний вплив можуть мати також деякі металеві матеріали, як-от мідь, кобальт та їхні сплави. У разі контакту металу з деякими пластиками відбувається термоокислення, яке каталізується іонами металів і проявляється порушенням структури пластиків. Через це слід використовувати муфти та перехідники з відповідною поверхневою обробкою, рекомендовані виробником пластикового трубопроводу. Утворенням дрібних тріщин проявляється корозія пластиків під напруженням. У пластикових виробів ми можемо не враховувати зміни розмірних допусків і зміни механічних властивостей під впливом вологи. Пластики не змочуються, а їхнє водопоглинання та вбирання вологи дуже низькі. Пластики загалом вважаємо ізоляторами, вони не проводять електричний струм. Інша обставина полягає в тому, що в пластикових трубопроводах, якими транспортуються сипкі матеріали або гази, виникає розряд статичної електрики. Поверхневий опір становить близько значення 1014 Ом і залежить від ступеня забруднення поверхні та відсотка вологості повітря.
З погляду проєктування трубної мережі дуже важливе лінійне температурне розширення. Температурне розширення в пластиків у десять разів більше, ніж у сталі чи міді. Якщо проєктувальник не буде повною мірою враховувати цю властивість пластиків, він створить собі багато проблем, які можна усунути лише новим прокладанням трубопроводу.
Коефіцієнт теплопровідності пластиків дуже низький, проте це знання не дає нам права відмовлятися від теплоізоляції пластикового трубопроводу. Пластиковий трубопровід не можна зарахувати до теплоізоляторів, і багато пластикових розведень безпосередньо потребують загального ізоляційного захисту.
Основні дані, що використовуються під час застосування пластикового трубопроводу
Важливим чинником, що впливає на використання пластикового трубопроводу, є його термін служби. Колись говорили про термін служби 50–60 років незалежно від умов експлуатації та виду використаного пластика. Тепер зрозуміло, що цю межу терміну служби слід зсунути вниз і дуже суворо оцінювати відповідно до використаного пластика та відповідно до умов експлуатації, яким пластик піддається. Під час експлуатації пластиковий трубопровід зазнає одночасного навантаження робочим тиском і робочою температурою. Оскільки одночасна дія тиску й температури є дуже важливою обставиною, на практиці встановлюється мінімальний термін служби розведення. Цей термін служби визначається залежно від двох вищенаведених параметрів за експериментально встановленими ізотермами. Напруження в стінці труби, що відкладається на осі y, залежить прямо пропорційно від зовнішнього діаметра труби, товщини стінки та внутрішнього надлишкового тиску та обернено пропорційно від подвоєної товщини стінки.
Пластикові трубопроводи виготовляються в такому ряду: PN2,5 PN4 PN6 PN10 PN12,5 PN16 PN20 PN25.
Число після скорочення PN визначає максимальний робочий тиск (Па) за температури води до 30 °C протягом 50 років. Звідси випливає, що для проєктованих вищих температур для того самого тиску та того самого терміну служби слід обирати вищий ряд тиску, оскільки зі зростанням температури води максимально допустимий робочий тиск знижується.
Пластикові труби маркуються в міліметровому ряду. Маркування має містити: ім'я виробника, позначення матеріалу, зовнішній або внутрішній розмір x товщина стінки, робочий тиск/температуру, дату виготовлення, назву труби, за потреби реєстраційний номер.
З'єднувати можемо пластикові трубопроводи між собою, пластиковий трубопровід із трубопроводом з іншого матеріалу, труби з фасонними частинами, труби з арматурою або труби зі споживачами. Для цієї мети використовується ціла система з'єднання трубопроводів. З'єднання повинні відповідати певним вимогам, тому ми перевіряємо їх з погляду стійкості до тиску, температури або хімічних впливів, при цьому вимагаємо функціональності та герметичності з'єднання.
Дифузія кисню крізь стінки пластикових труб
Про опалювальні поліолефінові труби часто дискутують, вони є мірилом якості всієї системи й мішенню її заперечення. Тому їм слід приділяти підвищену увагу.
Актуальною проблемою, якій нині приділяється підвищена увага, є дифузія кисню крізь стінки пластикових труб.
Було встановлено, що молекули атмосферного кисню проникають крізь решітку пластика, доки не потраплять в опалювальну воду. Опалювальна вода, постійно насичувана киснем, стає потім дуже агресивною щодо металів. Кількість проникнулого кисню залежить від виду пластика та від температури. Далі було встановлено, що зміни тиску за вищих температур зумовлюють схильність до утворення втомних поверхневих тріщин, чим дифузія кисню збільшується. Оскільки молекула з малим радіусом атомів легше дифундує в решітку, утворену з атомів із більшим радіусом, спершу дійшли до зшивання пластиків. Таким чином вдалося майже виключити утворення втомних тріщин, але дифузію кисню повністю не вдалося запобігти. Тому подальший напрямок розвитку привів до суцільного обгортання пластикових труб шаром зі спеціального полімеру, що слугує дифузійним бар'єром. Відсоткова ефективність і термін служби цього бар'єру залежать, однак, від використаного полімеру.
Дифузію кисню можна обмежити відокремленням опалювальних контурів від контуру з насосом, збільшенням товщини стінок труб або додаванням розкислювача в опалювальну воду.
Насамкінець слід сказати принцип, що причиною цієї проблеми є робочий стан системи підлогового опалення, яка раз і назавжди міцно вбудована в конструкцію підлоги. Тому існує прагнення переконати замовника та користувача в надійності й безпеці опалювальної системи, щоб він не мав побоювань щодо можливих руйнувань трубної розводки. Однією з традиційних причин є корозія металевих частин комплектуючих і обладнання опалювальної системи, адже труби з пластиків.
Отже, рішення знайшли таке. Авторитетні фірми принципово використовують металеві частини з латуні, чим мінімізується ймовірність корозії. Далі, проти можливості транспортування забруднень, насамперед із джерела тепла, що піддається ймовірності низькотемпературної корозії, починають впроваджуватися схеми підключення системи опалення через теплообмінник, тобто відокремлення первинного котлового контуру від вторинного контуру підлогової опалювальної поверхні. Ну і нарешті, щоб надійність була максимальною, існує прагнення виключити можливість проникнення кисню безпосередньо крізь стінки пластикових труб, тобто за допомогою, власне, ще одного покривного шару – кисневого бар'єру. Відомі вже й такі екстремальні рішення, де додається ще й третій шар, а саме на металевій основі.
Отже, проблематика дифузії кисню завжди залежатиме насамперед від конкретних умов використання, а також від платоспроможності інвестора. У Німеччині, де тепла підлога найпоширеніша, приблизно 60 % фірм пропонують труби з кисневим бар'єром.
Суттєвим, однак, є те, що нині, з огляду на брак конкретних випадків із практики, постійно триває дослідження щодо невикористання кисневого бар'єру.
Тенденції в застосуванні пластиків
ФРН – загальний ринок оцінюється приблизно в 230 млн м труб, з них понад 1/2 – мідь, при цьому з пластиків найбільше використовується зшитий PE (70 %), далі PPC (15–20 %) та PB (5–10 %),
Австрія – сталь і мідь становлять понад 55 %, решта – пластики,
Швейцарія – пластики становлять до 74 % ринку, використовуються насамперед для теплої підлоги, споживання 4,6 м на мешканця (рік макс. PEX; PPC та PB в 4 рази нижчі, ніж PEX),
Нідерланди – пластики 10 % у сантехніці, 10 % в центральному опаленні, при цьому PEX 60 %, PP та PB значно менше (1–2 %).
У разі використання пластиків для трубних розводок у будівлях виходять із припущення терміну служби 50–55 років, тобто заміна інсталяцій 1 раз протягом терміну служби будівельного об'єкта.
Розвиток ринку пластикового матеріалу у ФРН, Австрії та Швейцарії підтверджує повну рівноцінність між трубними розводками на традиційній металевій основі та на основі пластиків, частка яких становить від 40 до 75 %.
Домінуюче становище у виробництві трубних матеріалів загалом має зшитий поліетилен, до приблизно 70 %, при цьому поліпропілен і полібутен рівноцінно йдуть далі за рангом.
КОМБІНОВАНІ ТРУБИ ДЛЯ ТЕПЛОЇ ПІДЛОГИ
В останні роки в нас починають використовувати багатошаровий трубопровід, тобто трубопровід, складений із різних матеріалів. Багатошарова труба складається з основної пластикової труби, алюмінієвої оболонки з поздовжнім зварним швом і захисного пластикового шару. Добру міцність зчеплення обох пластикових шарів з алюмінієвою фольгою забезпечує спеціальний клейкий шар.
Комбіновані труби компенсують недолік пластикових труб щодо температурного лінійного розширення. Значення температурного лінійного розширення наближаються до значень, наведених для алюмінію, наприклад, фірми наводять значення 0,025 мм.м-1.K-1. Іншою перевагою є те, що трубопровід можна кріпити на більшій відстані, оскільки прогин після заповнення водою менший. Ці трубопроводи відзначаються відносною жорсткістю, але водночас зберігають значну гнучкість. Багатошарові трубопроводи з'єднуються механічно або поліфузійним зварюванням із фасонною частиною. Перед зварюванням слід видалити всі шари аж до основної пластикової труби.
Використана література:
Dušan Petráš: Підлогове водяне опалення
Dušan Petráš: Низькотемпературне опалення та відновлювані джерела енергії




