Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

Граніт

Граніт на практиці часто використовують у ширшому значенні для позначення всіх глибинних кварцово-польовошпатових порід, хоча правильно ці породи слід називати гранітоїдами, або гранітоїдними чи гранітними породами. У каменеобробній практиці цим терміном позначають низку магматичних і метаморфічних порід.

Назва походить від латинського слова grannum, що означає зерно, тобто це термін для позначення зернистих кристалічних порід. У літературі його вперше використав А. Цезальпін у 1596 році. Граніт
вивержені породи.

 

Vzorka špecializovaného granitu S-typu z oblasti sedla Súľová vo Volovských vrchoch
Зразок спеціалізованого граніту S-типу з району сідловини Сульова у Воловських горах.

 

Назва походить від латинського слова grannum, що означає зерно, тобто це термін для позначення зернистих кристалічних порід. У літературі його вперше використав А. Цезальпін у 1596 році.

Основні мінерали: кварц, плагіоклаз, ортоклаз, біотит, мусковіт

Акцесорні мінерали: титаніт, циркон, монацит, магнетит, турмалін, апатит

Властивості

Текстура — зерниста

Колір — білий, сірий, рожевуватий

Густина 2,60 – 2,85[1] кг/дм3

 

Походження та утворення


Граніт — глибинна вивержена порода. Ним утворена більша частина континентальної кори, товщина гранітного шару — від 1,5 до 50 км. Спосіб підйому та розміщення великих об'ємів граніту у верхніх частинах континентальної кори досі є предметом дискусій геологів. Процеси утворення гранітоїдної магми, що відбуваються на великих глибинах, неможливо спостерігати через екстремальні температурно-барометричні умови, а також через час її застигання, який може тривати мільйони років. Загалом вважають, що гранітоїдна магма застигає на глибинах близько 10 – 20 км, надто глибоко, щоб ці процеси були доступні для спостережень учених. Серед фахівців довго тривала суперечка, чи утворюються гранітоїди внаслідок диференціації основної магми з глибших частин кори та мантії, чи на їх утворення впливає й екстремальний метаморфізм та анатексис, під час якого відбувається навіть плавлення наявних гранулітів, а також амфіболітів і гнейсів. Важливим фактом є й те, що хімічний склад гранітів і найпоширеніших на поверхні порід — глин, грауваке, філітів, сланців і гнейсів — майже ідентичний. Лабораторні досліди довели, що за температури 650 – 800 °C і тиску близько 200 МПа вони починають плавитися та перетворюватися на породу, подібну до граніту. Перехідною породою в цьому ряду є мігматити.
Граніт — це фельзитова глибинна вивержена порода, основними мінеральними складовими якої є калієвий польовий шпат, плагіоклаз, кварц і біотит. Збірна назва для граніту та подібних до нього порід (гранодіорит і кварцовий діорит) — гранітоїд. Гранітоїди неможливо точно розрізнити неозброєним оком без знання мінерального складу.

 
Оброблені гранітні блоки

Попри те що на поверхні він може траплятися досить часто, його не завжди можна використовувати комерційно для скульптурних або облицювальних каменеобробних цілей. Граніт часто буває порушений, зокрема потрісканий унаслідок тектонічних процесів, через що він кришиться і в кар'єрі неможливо видобути з нього великий суцільний блок. Завдяки своїй стійкості граніт використовують як будівельний камінь, облицювальний і декоративний камінь (більші блоки — як фундаменти споруд, менші уламки — як щебінь).

 

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.