LED
Люмінесцентний діод, або світлодіод (інші назви: електролюмінесцентний діод, LED, рідше світловипромінювальний діод, діод, що випромінює світло, англ. light-emitting diode), – це напівпровідниковий електронний компонент, який випромінює вузькоспектральне світло, коли через нього в прямому напрямку проходить електричний струм. Світіння виникає внаслідок випромінювальної рекомбінації електронно-діркової пари й є формою електролюмінесценції. Колір випромінюваного світла залежить від структури PN-переходу та від використаного матеріалу.
Створення світлодіодів і лазерних діодів стало можливим завдяки дослідженню напівпровідникових гетероструктур, над яким працював російський учений Жорес Іванович Алфьоров. Перший практично придатний світлодіод розробив 1962 року американський учений Нік Голоняк.
Найдешевше виробляються інфрачервоні діоди, після них найдешевші серед видимих – червоні. Зелені приблизно на 20 % дорожчі за червоні. Сині, залежно від виробника, можуть бути в кілька разів дорожчими за червоні, але останнім часом їхня ціна стрімко знижується.
Окремою конструктивною категорією є OLED (органічні світлодіоди).
Види світлодіодів
Ультрафіолетові (UV) світлодіоди
Світлодіоди, пік діаграми випромінювання яких лежить нижче 420 нм, називають UV-світлодіодами. Виробничі технології (вільні для ринку патенти та з міркувань безпеки) не дозволяють випускати UV-світлодіоди потужністю понад 10 мВт. У магазинах найчастіше можна придбати UV-світлодіоди з довжиною хвилі 380 – 420 нм і 320 – 370 нм.
Інфрачервоні (IR) світлодіоди
Діаграма випромінювання цих світлодіодів має пік потужності понад 680 нм. Оскільки людське око (зіниця не здатна пропускати випромінювання з довжиною хвилі понад 1 400 нм) і загалом уся фізіологія людини несприйнятливі до IR-випромінювання, можна придбати IR-світлодіоди потужністю й значно понад 10 мВт. Зазвичай продаються IR-світлодіоди з довжиною хвилі 680 – 750 нм і 870 – 950 нм, які придатні як джерела IR-випромінювання для пультів дистанційного керування. Світло цих діодів неможливо побачити неозброєним оком, але його можна побачити, наприклад, через цифровий фотоапарат, чутливий до IR-світла.
Кожен світлодіод, виготовлений лише з одного виду напівпровідника, має свою характерну довжину хвилі, на якій випромінює світло (зумовлену переважно шириною забороненої зони напівпровідника). Цю довжину хвилі можна «налаштувати» за допомогою виду використаного напівпровідника (тобто співвідношенням вмісту окремих елементів – складових – напівпровідника), а для деяких напівпровідників (GaN) – і зміною вмісту легувального елемента. Так можна виготовити світлодіоди з тією самою підкладкою в широкому діапазоні довжин хвиль. Практично можна виготовити світлодіоди, що випромінюють світло з довжинами хвиль від 250 до 3 500 нм. Світлодіод з єдиним піком потужності називається монохроматичним. Спектральна крива випромінюваного світла в цьому разі має форму кривої Гаусса, не ширшої за +/-25 нм. Монохроматичні світлодіоди випромінюють щонайменше 90 % усієї потужності випромінювання в діапазоні максимум +/-10 нм. Реальні світлодіоди, однак, не мають цілком ідеальної спектральної діаграми, і в деяких типів проявляються також вторинні максимуми на інших довжинах хвиль. Але ці вторинні максимуми не становлять навіть 1 % загальної потужності.
Існують два основні способи отримання високоінтенсивного білого світла за допомогою світлодіодів. Один використовує окремі світлодіоди, що випромінюють основні кольори – червоний, зелений, синій, – і їх змішування дає біле світло. Другий за допомогою люмінофорного матеріалу перетворює монохроматичне світло синього або ультрафіолетового світлодіода на широкоспектральне біле світло.
RGB-світлодіоди
Перший тип складається з трьох монохроматичних світлодіодів, які випромінюють червоний, зелений і синій кольори. Такі світлодіоди називають RGB LED (від англ. red, green, blue). Їхня особливість – можливість регулювати потужність окремих складових (окремих монохроматичних світлодіодів) і таким чином отримувати не лише біле світло, а й увесь спектр кольорів у межах крайніх складових RGB-світлодіода.
Флуоресцентні світлодіоди
Другий тип білих світлодіодів базується на перетворенні довжини хвилі випромінювання класичного монохроматичного світлодіода на широкосмуговий суцільний спектр, енергія якого розподілена приблизно рівномірно по всьому спектру. Зміна довжини хвилі відбувається в шарі люмінофора (флуоресцентного матеріалу). Як збуджувальний монохроматичний світлодіод використовують надяскравий синій світлодіод. Його використання, однак, зумовлює й невелику ваду таких світлодіодів. Довжина хвилі збуджувального світлодіода проявляється як первинний максимум спектральної діаграми випромінювання, але випромінювана енергія не падає до нуля (у напрямку червоного кольору), а після незначного спаду досягає вторинного (нижчого й ширшого) максимуму десь біля 560 нм (помаранчевий колір), що зумовлено спектром випромінювання використаного люмінофора. Лише після цього вторинного максимуму вона поступово знижується до нуля, якого здебільшого досягає аж за межею VIS/IR-випромінювання. Звідси синюватий або зеленкуватий відтінок випромінюваного білого світла. Що якісніший білий світлодіод, то менш помітний цей відтінок.
Потужні надяскраві світлодіоди. Основа слугує водночас радіатором чипа.
Звичайний світлодіод має потужність випромінювання значно нижчу за 5 мВт. Це зумовлено тим, що електронно-діркові пари, які виникають у PN-переході в однорідному напівпровіднику, зі зростанням струму мають тенденцію рекомбінувати без випромінювання (тобто перетворюють свою енергію на тепло), і перехід перегрівається. Цим обмежується густина струму в переході, а оскільки напівпровідники, з яких виготовляють світлодіоди, мають досить велику густину дефектів, то з міркувань виходу придатних виробів і надійності максимальна можлива площа чипа обмежена кількома мм², а отже, обмежений і загальний струм через чип. Зовні з електричного погляду це виглядає так, що обмежувальною фізичною властивістю є послідовний опір і крутизна вольт-амперної характеристики у відкритому стані. Якщо ми хочемо змусити світлодіод випромінювати більше світла, потрібно підвищити напругу живлення, що збільшить і струм, який протікає через світлодіод. Після перевищення критичного значення струму відбувається деградація PN-переходу й буквально його переплавлення внаслідок високої температури (понад 1 000 °C). Тому для підвищення потужності світлодіодів було розроблено технології, які виводять їх далеко за межі 5 мВт випромінюваної потужності. Для досягнення вищих потужностей використовують напівпровідники з меншою крутизною вольт-амперної характеристики та з більшим PN-переходом або паралельне з'єднання PN-переходів (шаруваті PN-переходи) на одному чипі. Крім того, конструюють світлодіоди з кількома PN-переходами, які, хоч і коштом підвищення напруги живлення, збільшують результуючу потужність. Найсуттєвішою зміною, однак, є використання так званого гетеропереходу (тобто шари P і N виготовлені з різних напівпровідників), за якого можна досягти вищої так званої інжекційної ефективності, внаслідок чого більше електронно-діркових пар рекомбінує з випромінюванням, ніж без нього, навіть за великих струмів. Сьогодні можна придбати світлодіоди потужністю понад 1 Вт. Світлодіоди із силою світла понад 100 мКд називають надяскравими (ultrabright).
Лазерні діоди
Лазерний діод у корпусі
Сам чип лазерного діода (для порівняння покладений на вушко голки)
Лазерні світлодіоди не є повністю лазерними. Хоча їхнє світло виникає на основі вимушеного випромінювання, їх не можна вважати справжнім лазером, а лише джерелом лазерного світла. З визначення лазерного світла очевидно, що лазерні світлодіоди мають вищі вимоги до параметрів, ніж класичні світлодіоди. Передусім лазерні світлодіоди мають вужчу смугу, в якій випромінюють (макс. +/-5 нм). Спрямованість і розбіжність випромінюваного променя світлодіода або «сирого» лазерного світлодіода (без резонатора чи з пошкодженим резонатором) приблизно однакові (але в разі лазерного світлодіода промінь зосереджений в одній площині, залежно від того, як розташовані шаруваті PN-переходи лазерного світлодіода). Лазерні діоди виготовляють у двох конфігураціях: з випромінюванням із торця (edge emitting), у яких резонатор утворений природним сколом краю чипа, і з випромінюванням із поверхні (VCSEL – vertical cavity surface emitting laser), де резонатор утворений шарами напівпровідників різного складу, що чергуються, утворюючи брегівський відбивач під і над випромінювальною областю (тобто PN-переходом). Іноді лазерні світлодіоди вміщують у зовнішні резонатори. Основною проблемою лазерних діодів є охолодження та стабілізація потужності (яка, як і у світлодіодів, сильно залежить від температури).
Обидві групи – світлодіоди й лазерні діоди – виготовляють з інтерметалічних сплавів (напівпровідникових сполук), як правило з карбіду кремнію (SiC), арсеніду галію (GaAs), фосфіду галію (GaP) або зі сплавів типу галій-арсенід-фосфід (GaAsP) та інших.

