Дзеркальний фотоапарат
Дзеркальний фотоапарат – це фотоапарат, який для відображення сцени у видошукачі використовує дзеркало (на відміну від апаратів, що мають для видошукача окреме віконце або показують сцену електронно). Сьогодні майже всі плівкові дзеркальні фотоапарати замінили цифрові дзеркальні фотоапарати.
Однооб'єктивний дзеркальний фотоапарат
Сьогодні під дзеркальним фотоапаратом зазвичай розуміють однооб'єктивну дзеркалку (англійською SLR – Single-lens reflex), яка має відкидне дзеркало, тож один об'єктив використовується як для експонування, так і для видошукача, у якому завжди видно справжнє зображення. Це дає змогу використовувати змінні об'єктиви, фільтри та насадкові лінзи без втрати можливості точного попереднього перегляду кінцевої фотографії.
Однооб'єктивна дзеркалка також розв'язує проблему паралаксу, яку в інших конструкціях спричиняє різне розташування видошукача й об'єктива. Під час звичайної зйомки різниця незначна, але в макрозйомці, де зсув на кілька сантиметрів означає зовсім інший кадр, це велика перевага.
Цифрові дзеркальні фотоапарати мають порівняно зі «звичайними» цифровими фотоапаратами два недоліки, що випливають з їхньої конструкції:
- Стандартно не можна знімати «через дисплей» – коли експонування не відбувається, дзеркало опущене, тож на сенсор не потрапляє світло, і на дисплеї нема чого показувати. Більшість новіших моделей розв'язує цю проблему функцією живого перегляду. У цьому режимі дзеркало залишається піднятим, щоб світло з об'єктива потрапляло просто на сенсор. Зображення тоді можна спостерігати на задньому дисплеї, але не у видошукачі. У цьому режимі фотоапарат зазвичай значно повільніше фокусується, а за слабкого освітлення та на яскравому сонці зображення на дисплеї погано видно. Через ці недоліки для зйомки здебільшого використовують класичний видошукач. Живий перегляд на дисплеї виправданий під час зйомки зі штатива та з екстремально нижньої чи верхньої точки.
- Донедавна не можна було записувати відео – проблема знову ж таки випливає із суті дзеркального фотоапарата. Проте більшість сучасних дзеркалок має функцію серійної зйомки. Топові моделі досягають частоти понад вісім кадрів за секунду. Нові моделі пропонують запис відео навіть у роздільності UltraHD. Під час запису відео в дзеркалках дзеркало підняте, а зображення можна спостерігати лише на задньому дисплеї. Порівняно з класичними цифровими відеокамерами дзеркалки мають перевагу більшої матриці, завдяки якій мають ширший динамічний діапазон, меншу мінімальну глибину різкості та нижчий рівень шуму. Крім цієї переваги, вони дають змогу змінювати об'єктиви (з кращим малюнком, вищою світлосилою). Проте їхня форма ергономічно краще підходить для фотографування, ніж для відеозйомки. Керування всіма потрібними параметрами не завжди доступне, а елементи керування також не завжди зручно розташовані й достатні за кількістю.
Двооб'єктивний дзеркальний фотоапарат
Двооб'єктивні дзеркальні фотоапарати (TLR – Twin Lens Reflex) на відміну від однооб'єктивних мають два об'єктиви, з яких верхній слугує для зображення у видошукачі, а нижній – для експонування. Таке компонування використовували в минулому, і його витіснили класичні фотоапарати з видошукачем, з якими вони мають багато спільних проблем.
У Чехословаччині двооб'єктивні дзеркальні фотоапарати випускали під маркою Flexaret, і вони були дуже популярні.
Псевдодзеркальний фотоапарат
Псевдодзеркальними фотоапаратами (SLR-like, іноді також EVF-дзеркалки або електронні дзеркалки) називають цифрові фотоапарати, які показують у видошукачі реальне зображення з об'єктива, але не оптичним, а електронним шляхом. Вони не мають дзеркала, тож не є дзеркальними фотоапаратами у прямому значенні слова. Назва спочатку була маркетинговою – вона мала натякати, що такі цифрові фотоапарати забезпечують таку саму якість зображення й зручність використання, як дзеркалки.
За об'єктивом псевдодзеркального фотоапарата розташована безпосередньо світлочутлива матриця, зображення з якої передається на мініатюрний дисплей у видошукачі. Це розв'язує проблему паралаксу та використання насадкових лінз. Недоліком є обмежена роздільність дисплея (неможливо фокусуватися «на око») і повільне оновлення зображення, коли електроніка апарата «не встигає» (наприклад, коли обробляє щойно знятий кадр). Хоча в принципі це можливо, псевдодзеркальні фотоапарати не мають змінних об'єктивів.

