Двотрубні системи з примусовою циркуляцією дають змогу подавати воду з достатньо вирівняною температурою до окремих опалювальних приладів, тому ці прилади не зазнають постійних перепадів температури, типових для однотрубних систем. Умовою, звісно, є правильний тепловий і гідравлічний розрахунок системи.
На рисунку 1.1 наведено наочну монтажну схему двотрубної системи з прямою зворотною лінією.

Загалом контури, змонтовані таким чином, не здатні забезпечити оптимальний контроль перепадів тиску (вони зростають пропорційно до віддалення від останнього обслуговуваного відгалуження – радіатора).
Приклад: Щоб забезпечити номінальну витрату в найвіддаленішому радіаторі, до найближчого радіатора доводиться подавати набагато більшу кількість теплоносія, ніж потрібно (якщо радіатори розташовані на кількох поверхах, ця проблема ще більше посилюється). Витрата теплоносія, яка не відповідає потрібному значенню, може призвести до теплової потужності, що відрізняється від проєктного значення, до шуму, ерозії тощо.
Ступінь розбалансування трубопровідної мережі по суті залежить від кількості обслуговуваних споживачів. Якщо їх небагато, різниця між потрібною та досяжною витратою може бути прийнятною. Натомість за великої кількості відхилення можуть виявитися досить суттєвими. У таких випадках необхідно вжити додаткових заходів.
Варіантом попередньої двотрубної системи з прямою зворотною лінією є двотрубна система з попутною зворотною лінією (див. рисунок 1.2). Таке рішення забезпечує баланс за рахунок системної компенсації (тобто так можна забезпечити приблизно однакові перепади тиску для всіх обслуговуваних споживачів за однакової довжини трубопроводу) незалежно від використаних регулювальних елементів.

Основні висновки:
• У середніх і малих системах із постійною витратою для забезпечення гідравлічного балансу контурів (тобто для забезпечення теплових споживачів такою кількістю теплоносія, яка забезпечить потрібний рівень опалення) достатньо правильно підібраного діаметра трубопроводу.
• У великих системах або в системах зі змінною витратою для створення гідравлічно збалансованих контурів необхідно використовувати певні пристрої для регулювання витрати води. Попри кращі показники двотрубних систем порівняно з однотрубними, геометрична форма та конструкція контуру іноді не можуть гарантувати баланс тиску на входах і виходах опалювальних приладів. Тому необхідно виконати так зване «балансування» зазначених параметрів за допомогою відповідних «балансувальних» клапанів або застосувати придатні стабілізаційні пристрої (регулятори чи дво- або триходові регулювальні клапани).
Приклади контурів із балансувальними клапанами
Це контури, у яких за допомогою балансувальних клапанів можна налаштувати витрату теплоносія, що проходить через опалювальні прилади в контурі. Так ми отримуємо рівномірний розподіл теплоносія навіть у дуже складних системах і розгалужених трубопровідних мережах (див. рисунок 1.3).

Для правильної роботи таких контурів потрібні:
• Відповідна проєктна підготовка з розрахунком точного положення діафрагми для кожного клапана.
• Ретельне калібрування.
• Регулярне, постійне обслуговування та перевірка налаштувань.
Альтернативою балансувальним клапанам можуть бути контури з пристроями «autoflow», які автоматично регулюють витрату теплоносія через відповідних споживачів тепла. Перевага цих регулювальних пристроїв полягає у спрощенні розрахунків гідравлічних параметрів контурів і в тому, що вони не потребують калібрування.
Приклади контурів із триходовим регулювальним клапаном
Це контури, у яких за допомогою відповідних триходових клапанів можна змінювати кількість або температуру води, що протікає через споживачів тепла. Такі контури можуть мати просту структуру, компенсовану зворотну лінію, балансувальні клапани, пристрої autoflow тощо (див. рисунок 1.4).
