Система опалення майбутнього
Прагнення до ощадливого використання енергетичних ресурсів веде до таких заходів:
1. оптимізація подачі тепла в житлові приміщення, тобто добре спроєктована система опалює приміщення, що використовуються, протягом часу, максимально обмеженого періодом, коли приміщення справді використовується
2. краще й здоровіше використання тепла зі зниженою температурою теплоносія на вході в опалюване середовище
На практиці це означає реалізовувати:
1. системи опалення, які за максимально незалежного керування здатні задовольнити потреби у визначеному опалюваному просторі, що веде до дедалі частішого поділу систем опалення на зони
2. системи з низькою температурою теплоносія (або частіше змішані системи)
Ця практика дедалі більше показує, що новий напрям розвитку технологій в опаленні, крім розвитку самих джерел тепла (котлів), вестиме до дедалі ретельнішого вдосконалення підсистем, які беруть участь у роботі системи опалення.
Під поняттям сервісні підсистеми ми розуміємо механічне, гідравлічне та електронне обладнання, яке забезпечує правильні значення перепаду тиску, правильний перебіг регулювання та безпеку на основі виміряних значень відповідних величин, передавання сигналів аж до запуску виконавчих елементів – ідеться, отже, про датчики, клапани, електромеханічні приводи, і все це керується за допомогою дедалі досконалішого електронного інтерфейсу.
Тут слід наголосити, що інтегроване керування системою виробництва тепла є частиною комплексного контролю всіх інженерних мереж у домогосподарствах і являє собою новий спосіб проєктування житлових приміщень: мережа вже не є «чужим» елементом квартири, а стає гармонійною частиною дому.
Усі комплектуючі, які зазвичай готували безпосередньо на місці монтажу, як-от колектори, насоси, клапани та електропроводка, сьогодні завдяки вже перевіреним і впровадженим рішенням, таким як керування за допомогою реле, поступово замінюються комплектами, що постачаються виробником котла та мають такі переваги:
1. вони спеціально розроблені для забезпечення оптимального підключення до певного пристрою та гарантують найкращу продуктивність і повніше використання можливостей цього пристрою
2. значно спрощують монтаж
3. суттєво зменшують розміри компонентів установки
Можна впевнено стверджувати, що майбутнє опалювальних установок дедалі більше спрямоване до модульності. Приклади можна побачити як у центральному опаленні, так і в автономних системах.
У першому випадку зростає використання модульних систем, які дають проєктувальнику та монтажнику можливість пристосувати продуктивність системи до потреб будівлі, поєднуючи «пакети» виробництва тепла в потрібній кількості.
Такі рівноцінні модулі мають перевагу гнучкості, і практично всі механічні та електронні елементи, необхідні для їхньої правильної та безпечної роботи, розміщені безпосередньо в них. Монтаж у цих випадках зводиться до підключення пристрою до гідравлічних підключень і системи димохідної труби.
В автономних установках, навпаки, відбувається поступова інтеграція традиційних колекторів, циркуляційних насосів, клапанів, які керуються електронно та встановлені в компактні блоки. Колись усі ці пристрої потребували власних приміщень для монтажу, бо були громіздкими й неестетичними. Сьогодні використовуються інтегровані розподільні комплекти (наприклад, зональний гідравлічний колектор DIM lmmergas).
Ці модульні комплекти мають дуже точно розроблений інтерфейс для підключення до котла, як ілюструє наведена нижче схема.
Обидві електронні системи керування взаємодіють і спільно керують усім розподілом тепла залежно від потрібного часу, контурів і температур.
Можна стверджувати, що такі взаємопов'язані блоки являють собою справжнє «програмне забезпечення», тобто мислене серце системи опалення.
Це буквально протилежність чинній законодавчій концепції «розподільної системи», яка розглядається з фізичного та термодинамічного погляду як певне ціле, з якого просто вивільняється тепло. Такий підхід надто спрощений.
З іншого боку, такий погляд вимагає радикального перегляду як базової концепції системи, так і методики розрахунків.
ККД так побудованої системи та ефект взаємодії між джерелом тепла й системою керування тепловими потоками потребують аналізу та детального дослідження безпосередньо на місці. Їхній взаємний вплив необхідно оцінювати синергічно, а не окремо, як передбачає чинне законодавство.
Таке оцінювання потребує випробувального обладнання та, звісно, протоколу випробувань, які дали б змогу моделювати роботу системи в умовах, максимально наближених до реальних. У цьому контексті центральною фігурою стає конструктор, оскільки на основі моделювання могли б виявитися певні явища, важливі для реальної оцінки властивостей системи опалення. Ми віримо, що саме це могло б стати відправною точкою та матеріалом для майбутнього законодавства щодо розрахунків властивостей систем опалення, і це майбутнє, сподіваємося, вже недалеко.


