алюміній
Алюміній (лат. aluminium) — хімічний елемент у періодичній таблиці елементів, що має символ Al і порядковий номер 13. Належить до металів з низькою густиною. Алюміній — третій за поширеністю елемент у земній корі (8,13 %). Більшу частку мають лише кисень 46,60 % і кремній 22,72 %. З іншими елементами він утворює низку сполук, які значною мірою беруть участь у будові земної кори. Найчисленнішою групою є силікати та алюмосилікати (каолініт), які є також його найбагатшими джерелами. Найважливішою сировиною для видобутку є боксит Al2O3 . nH2O, крім того, він трапляється у формі оксиду алюмінію і як мінерал корунд.

Історія
Алюміній відкрив у 1827 році німецький хімік і лікар Фрідріх Велер. На той час алюміній був рідкісним металом. Його використовували для декоративних цілей. На уніформах солдатів армії Наполеона III блищали ґудзики з алюмінію. Його ціна впала, коли у Швейцарії збудували перший завод з виробництва алюмінію. Завдяки своїй легкості він почав замінювати залізо та інші метали. Найширше його застосовують там, де потрібна висока міцність за малої маси — авіаційна промисловість, облицювальні панелі, деталі, виготовлені литтям під тиском, переважно для автомобільної промисловості...
Підготовка основної сировини
Основною вихідною сировиною для виробництва алюмінію є чистий оксид алюмінію Al2O3, який отримують очищенням бокситу, забрудненого різними оксидами, найчастіше оксидами титану, заліза і кремнію. Процес очищення бокситу виконують за допомогою гідроксиду натрію під тиском. До очищеного таким чином Al2O3 додають кріоліт Na3[AlF6] і флюорит CaF2, щоб знизити температуру плавлення. Для відокремлення оксиду алюмінію від гідроксиду заліза(III) використовують також амфотерний характер гідроксиду алюмінію Al(OH)3. Гідроксид заліза(III) не має амфотерного характеру, тому не розчиняється в лужному гідроксиді. Звідси випливає, що коли додати лужний гідроксид, наприклад гідроксид калію KOH, розчиниться лише Al(OH)3. Отриманий фільтрат міститиме катіони алюмінію Al3+, які можна просто знову перетворити на гідроксид алюмінію. З нього висушуванням отримують оксид алюмінію.
Виробництво
Плавлення відбувається в електричній печі шляхом електролізу. Під час електролізу використовують постійний струм. Електроди виготовлені із суміші вугілля, коксу і дьогтю. Катодом є пластини, якими облицьовано стінки печі, анодом — пучок із 6–12 вуглецевих електродів (графітових стрижнів). Ванну утворює 20% розчин Al2O3, який піддають електролізу. Відбувається хімічна реакція: електроліз розплаву.
- Al2O3 → 2Al3+ + 3O2−
На вуглецевих електродах з ванни виділяється кисень, який одразу реагує з вуглецем, утворюючи діоксид вуглецю CO2. На катодних пластинах, якими облицьовано піч, виділяється чистий алюміній у вигляді розплаву. Згодом його відливають у глиняні форми. Виробництво алюмінію дуже енергоємне.
Амфотерний характер Al, Al2O3 та Al(OH)3
Амфотерний характер означає, що речовина реагує як з кислотою, так і з лугом.
- реакція з гідроксид-аніоном OH-
Al3+ → Al(OH)3 (S) → [Al(OH)4]-
Al(OH)3 (S) - утворюється біла каламуть
- реакція з катіоном H3O+
[Al(OH)4]- → Al(OH)3 (S) → AI3+
Виробництво в Словаччині
На території алюмінієвого заводу в Жярі-над-Гроном у компанії Slovalco (мажоритарний власник Hydro) виробляють алюміній та його сплави для подальшої переробки.[1] Наприклад, компанія Hydro Extrusion Slovakia виробляє та продає алюмінієві листи, пресовані профілі, будівельні системи.[2] Інші компанії, що діють у Жярі — це виробники та постачальники в автомобільній, споживчій і будівельній промисловості: Nemak, Fagor Ederlan Slovakia, Thermosolar.
У Словаччині технології промислового серійного виробництва різних деталей з алюмінієвої металевої піни розробили науковці під керівництвом Франтішека Симанчика з Інституту матеріалів і механіки машин САН. Ці технології захищені світовими патентами.[3]
Властивості та застосування
Алюміній стійкий до корозії, а підпалений згоряє до оксиду алюмінію Al2O3. У всіх середовищах, крім кислого, він нешкідливий, у кислому розчиняється (квашена капуста, чай). Через токсичну та канцерогенну дію (замінює метали в металопротеїнах) заборонено використовувати алюмінієвий посуд.
Використовується переважно в алюмінотермії — способі отримання металів з їхніх оксидів, за якого використовується відновна здатність алюмінію.
напр. Fe2O3 + 2 Al = Al2O3 + 2 Fe
Інше застосування алюмінію — виробництво харчової фольги, виробництво поліетилену і сплавів.
Виробництво сплавів застосовується в металургійній промисловості під час виробництва транспортних засобів і різних легких конструкцій.
Найвідомішим алюмінієвим сплавом є дюраль (з англ. durable aluminium), який є сплавом алюмінію з міддю і магнієм (Al-Cu4-Mg). Основним застосуванням дюралю була авіаційна промисловість. У минулому він знайшов своє місце у виробництві побутових предметів, як-от столові прибори та посуд, — його замінила дорожча нержавіюча сталь. Його часто використовують в електротехніці завдяки добрій електропровідності та нижчій ціні, ніж у міді, де з алюмінієвих сплавів виготовляють провідники. Його використовують у тросах для ліній високої напруги (електророзподільна мережа). У квартирній електропроводці його перестали використовувати наприкінці 80-х років. Причина в тому, що алюміній під тиском «тече» — гвинтові електричні з'єднання з алюмінієвими провідниками потрібно підтягувати, інакше з часом втрачається електричний контакт. Використовують також його дуже добру теплопровідність для виробництва різних радіаторів охолодження та теплообмінників. У будівництві його використовують для облицювальних панелей. Алюміній малостійкий до атмосферних впливів, тому його поверхню потрібно обробляти — анодуванням (електрохімічно на його поверхні утворюється шар оксиду, який є стійким, і його можна фарбувати та полірувати).
Крім того, використовують дорогоцінні різновиди корунду Al2O3 - рубін і сапфір. Al2O3 також використовують для виробництва наждачного паперу.
У народній медицині використовують, наприклад, ацетат алюмінію Al(CH3COO)3 - сіль оцтової кислоти; як компрес проти запалень.
Важливою є й керамічна промисловість — виробництво порцеляни та грубої кераміки. Основним компонентом є каолін (містить мінерал каолініт). Порцеляну отримують випалюванням суміші каоліну та подрібненого польового шпату з кварцом (відома карловарська порцеляна). З грубої кераміки виготовляють, наприклад, вогнетривкі матеріали, покрівельну черепицю, кам'яний посуд, вазони для квітів, труби тощо.
Солі Al3+ містяться в питній воді, у ліках (ацилпірин, суперпірин — знижують подразнення шлунка), у розпушувачі для тіста, у заморожених фруктах і овочах (для кращого вигляду), у загусниках для збитих вершків, сухому молоці, розчинній каві тощо.
У промисловості важливе виробництво металевої піни, так званого піноалюмінію, який має вигідне співвідношення жорсткості до маси (наприклад, пластина з алюмінієвої піни порівняно з алюмінієвим листом такої самої маси має значно вищу жорсткість на згин). Піна краще гасить вібрації та шум, спричинені коливанням деталі, ніж деталь, відлита з суцільного алюмінію.
