Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

магніт

Магніт – це об'єкт, який у просторі навколо себе створює магнітне поле. Він може мати форму постійного магніту або електромагніту. Постійні магніти не потребують для створення магнітного поля жодної зовнішньої енергії. Вони трапляються в природі в деяких мінералах, але їх можна також виготовити. Електромагніти потребують для створення магнітного поля електричної енергії.

 

Властивості магнітів

Магніти притягуються до інших матеріалів або відштовхуються від них. Матеріал, який сильно притягується до магніту, має високу магнітну проникність. Залізо і сталь – два приклади матеріалів із дуже високою магнітною проникністю, і магніти притягують їх дуже сильно. Вода має настільки низьку проникність, що магнітне поле її легко відштовхує.

SI-одиницею магнітної індукції, яку помилково вважають «напруженістю» магнітного поля, є тесла (позначення Тл). Однорідне магнітне поле з магнітною індукцією 1 Тл діє на кожен метр прямого провідника, по якому проходить електричний струм 1 ампер із силою 1 ньютон. Одиницею SI напруженості магнітного поля є ампер на метр (А/м). Одиницею SI магнітного потоку є вебер (позначення Вб). Магнітний потік – це добуток магнітної індукції та площі, крізь яку проходить поле; 1 Вб = 1 Тл·м2. Це дуже велике значення магнітного потоку.

 

 

Історія

Слово магніт походить від грецького μαγνήτης λίθος (magnētēs lithos), що означає «магнезійський камінь». Магнесія була областю в Стародавній Греції, нині Маніса в Туреччині, де поклади магнетиту було виявлено ще в античності. Давні китайські мореплавці були серед перших задокументованих користувачів магнітних компасів.

У міфології арабських мореплавців важливу роль відігравала легенда про магнітну гору. У п'ятнадцятому столітті араби так боялися магнітної гори, що на своїх суднах не використовували жодних залізних предметів (тобто навіть цвяхів).

 

Фізичне походження магнетизму

Постійні магніти

Речовина складається з частинок, як-от протони, нейтрони і електрони, і всі вони мають основну властивість: квантовомеханічний спін. Спін надає кожній із цих частинок певного магнітного поля. Тому можна було б очікувати, що вся речовина буде магнітною, і навіть антиречовина мала б магнітні властивості. Проте це не так.

У кожному атомі й молекулі спін цих частинок суворо впорядкований згідно з принципом виключення Паулі. Однак цей принцип упорядкування спіну не діє на великій відстані між атомами й молекулами. Без такого далекого впорядкування не виникає сумарного магнітного поля, оскільки магнітний момент кожної з частинок компенсується моментом інших частинок.

Постійні магніти особливі тим, що в них далеке впорядкування існує. Найвищий ступінь упорядкування існує в магнітних доменах. Їх можна порівняти з мікроскопічними околицями, у яких між частинками діє сильна взаємодія, результатом чого є високий рівень упорядкованості. Що вища впорядкованість у домені, то сильніше результуюче поле.

Далеке впорядкування (і результуюче сильне магнітне поле) – головна ознака феромагнітних матеріалів.

Електричне створення магнетизму

Електрони відіграють головну роль у створенні магнітного поля. Усередині атома електрони можуть існувати поодинці або в парах на будь-якій орбіті. Якщо вони спарені, то окремі електрони з цієї пари мають протилежний спін – один верхній, другий нижній. Те, що спіни протилежні, означає, що вони взаємно компенсуються. Якщо всі електрони спарені, магнітне поле не утворюється.

У деяких атомах є неспарені електрони. Усі магніти мають неспарені електрони, але не всі атоми з неспареними електронами є феромагнітними. Щоб матеріал був феромагнітним, він повинен містити неспарені електрони, але вони мають взаємодіяти на великій відстані так, щоб усі були орієнтовані в один бік. Специфічне розташування електронів в атомі (а також відстань між атомами) – це те, що створює далеке впорядкування. Електрони мають нижчу енергію, коли однаково орієнтовані.

Електромагніти

Електромагніт у найпростішій формі – це дріт, згорнутий в одну або кілька петель. Таку петлю називають соленоїдом. Коли петлею проходить електричний струм, навколо неї утворюється магнітне поле. Орієнтацію цього поля можна визначити за правилом правої руки. На силу поля впливають кілька чинників. Кількість петель визначає діапазон дії, сила струму – інтенсивність, а матеріал осердя визначає електричний опір. Що більше петель і що вищий струм, то сильніше магнітне поле виникає.

Якщо петля всередині порожня, вона створюватиме лише дуже слабке поле. У центр котушки можна вставляти різні феромагнітні або парамагнітні предмети, що підсилить магнітне поле, наприклад залізний цвях. Для цього зазвичай використовують м'яке залізо. Додавання таких предметів може підсилити поле в сто – тисячу разів.

На великих відстанях магнітні поля підпорядковуються закону обернених квадратів. Це означає, що сила поля обернено пропорційна квадрату відстані від магніту.

Якщо магніт контактує з рівною металевою пластинкою, сила, потрібна для їх роз'єднання, тим більша, чим щільніший контакт між обома поверхнями. Що рівніші поверхні, то більше між ними точок дотику й то менший опір між магнітним колом і магнітним полем.

Електромагніти використовують у багатьох випадках – від прискорювачів частинок і кранів на звалищах металобрухту до апаратів для магнітно-резонансної томографії. Існують також спеціальні процеси, які потребують більше, ніж простого двополюсного магніту, наприклад квадрупольний магніт, який використовують для фокусування пучків частинок.

Якщо петлею електромагніту проходить достатньо великий струм, магнітна сила між сусідніми витками котушки може спричинити те, що електромагніт буде розчавлений власною магнітною силою.

 

Характеристики магнітів

Постійні магніти та диполі[

Усі магніти мають щонайменше два полюси, тобто щонайменше один північний і один південний полюс. Полюси – це не пара предметів на магніті чи всередині нього. На початку статті є зображення магніту, полюси на ньому виглядають як дві специфічні ділянки, оскільки найбільша поверхнева напруженість поля проявляється на полюсах магніту, але це не означає, що йдеться про специфічні ділянки.

Щоб зрозуміти полюси, можна уявити шеренгу людей, які всі дивляться в одному напрямку й стоять в одній площині. Хоча можна виокремити ділянку, де розташовані всі чола, і ділянку, де всі потилиці, не існує єдиної точки, в якій були б усі вони. Кожна окрема людина має з одного боку чоло, а з іншого – потилицю. Коли шеренгу розділити навпіл, кожна половина й далі матиме чола й потилиці. Навіть якщо шеренгу розділити на окремих людей, кожна з них матиме своє чоло й потилицю. Так можна продовжувати до нескінченності.

Так само й із магнітами. На магніті немає місця, де були б усі південні чи північні полюси. Коли магніт розділити на два, обидва матимуть і північний, і південний полюс. Ці два менші магніти можна далі ділити, і кожна частина знову матиме обидва полюси. У більшості випадків, коли матеріал ділити на дедалі менші частини, з часом можна дійти до моменту, коли окремі частинки будуть настільки малими, що не зможуть утримати магнітне поле. Проте вони не стануть окремими полюсами, а лише втратять здатність утримувати магнітне поле. Деякі матеріали, однак, можна розділити аж до молекулярного рівня, і вони все одно збережуть поле з південним і північним полюсом. Існують теорії про окремі південні та північні полюси – магнітні монополі, але такого монополя ще ніде не знайдено.

Визначення північного полюса та магнітне поле Землі

Стандартне найменування полюсів магніту має важливе значення. Уже історично терміни «північний» і «південний» указували на усвідомлення зв'язку між магнітами та магнітним полем Землі. Вільно підвішений магніт з часом завжди повертається з півночі на південь, оскільки притягується до північного та південного полюсів Землі. Кінець магніту, спрямований до земного географічного північного полюса, позначають як північний полюс магніту, а частину, спрямовану на південь, – як південний полюс магніту.

Сучасний географічний північний полюс насправді є магнітним півднем. Щоб ще більше ускладнити ситуацію, намагнічені породи на дні океану показують, що магнітне поле Землі в минулому змінювало напрямок, тож таке найменування полюсів у майбутньому, імовірно, знову стане зворотним.

На щастя, за допомогою електромагніту та правила правої руки орієнтацію магнітного поля магніту можна визначити й без знання геомагнітного поля Землі.

Щоб уникнути плутанини між географічними й магнітними полюсами, для магнітів часто використовують позначення позитивний і негативний полюс. Позитивним є той, що повертається на північ.

 

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.