полістирол
Полістирол (скор. PS) – це полімер, що утворюється полімеризацією стиролу (вінілбензолу). Він дуже поширений і завдяки теплоізоляційним і захисним властивостям використовується як теплоізоляція та пакувальний матеріал. Належить до групи поліолефінів. Розрізняють два основні види полістиролу — стандартний термопластичний полістирол (важкий) і спінений полістирол (легкий, пінопласт).
Полістирол продається під кількома назвами: Luran, Lustron, Styropor, Styrodur, Styroflex і Sagex.
Історія
Полістирол уперше отримали випадково 1839 року: це зробив німецький аптекар Едуард Симон. Під час дистиляції стираксу (смоли ліквідамбару східного — Liquidambar orientalis) він отримав олієподібну рідину, яку назвав стиролом. Через кілька днів Симон помітив, що олія затверділа. Він припустив, що йдеться про окиснення стиролу атмосферним киснем, і назвав тверду речовину стиролоксидом. Проте 1845 року англійський хімік Джон Блайт і німецький хімік Август Вільгельм фон Гофман з’ясували, що таке саме перетворення стиролу відбувається й без кисню, і назвали продукт метастиролом. Пізніший аналіз довів, що метастирол і стиролоксид – ідентичні сполуки. У 1866 році Марселен Бертло правильно визначив, що метастирол утворився зі стиролу полімеризацією.
Згодом з’ясувалося, що вже саме нагрівання стиролу запускає ланцюгову реакцію, продуктом якої є високомолекулярна речовина. Це й зумовило сучасну назву сполуки — полістирол. Німецька компанія IG Farben почала виробництво полістиролу приблизно 1931 року.

Властивості[редагувати | редагувати код]
Полістирол – прозорий, твердий і водночас дуже крихкий пластик. Він не стійкий до бензину, кетонів (наприклад, ацетону) та альдегідів (полістирол загалом малостійкий до органічних розчинників). Крім того, він досить чутливий до УФ-випромінювання. Густина стандартного полістиролу становить від 1,04 до 1,09 г/см³. У спіненого, де більшу частину об’єму займає повітря, вона становить лише 0,02–0,06 г/см³.
Стандартний полістирол твердий, чутливий до ударів, а його властивості з часом і під впливом погодних умов швидко погіршуються (він стає крихким, утворює багато тріщин). Стійкість до температури також дуже низька — його можна використовувати до 70 °C, але через швидке старіння застосовують лише до 55 °C. Плавлення кристалів відбувається вже за 90 °C, склування – за 95 °C.
Полістирол горить жовтим, дуже димним полум’ям із солодкуватим запахом бензолу. Продукти горіння шкідливі для здоров’я під час вдихання.
Спінений полістирол порівняно з класичним має ще нижчу механічну міцність і пружність. Він білий, непрозорий і вирізняється дуже низькою теплопровідністю та густиною.
