паяння
Паяння або в розмовній мові пайка – це метод металургійного з'єднання металевих деталей іншим металом - припоєм, температура плавлення якого нижча за температуру плавлення з'єднуваного матеріалу. З'єднання утворюється розплавленням припою до рідкого стану завдяки адгезії – зчепленню металу й припою, а частково й завдяки дифузії – взаємному проникненню частинок з'єднуваного металу й припою. Паяні з'єднання використовують передусім в електротехніці, бляхарстві та машинобудуванні. Паяння поділяють на:
- тверде паяння
- м'яке паяння
Основні способи паяння
- Нанесенням – розплавлений припій лише змочує з'єднувані поверхні
- Капілярне – деталі належно зафіксовані від взаємного зміщення, у зазор вкладають припій (наприклад, у вигляді гранул), після поміщення в піч припій розплавляється й утворюється з'єднання
В електротехніці під час паяння компонентів у масовому виробництві використовують паяння хвилею. За цієї технології змонтовані друковані плати (ДП) проходять крізь хвилю рідкого припою, яку створює насос. Сьогодні для паяння компонентів surface mount devices (SMD) використовують переважно паяння оплавленням (reflow). На ДП через трафарет із тонкої бронзової фольги наносять крапки пастоподібного припою. Цей припій має липку консистенцію, тому на етапі монтажу діє й як клей та утримує компоненти на платі. Під час проходження плати крізь піч оплавлення припій розплавляється й утворює паяні з'єднання.

Переваги паяння
- можливість з'єднувати різні матеріали, зокрема й тугоплавкі,
- з'єднувані матеріали не підплавляються, тому їхні властивості під дією тепла не порушуються. (структура, механічні, електричні та магнітні властивості).
- просте обладнання для виробництва, монтажу та обслуговування
Недоліки паяння
- відносно невисока міцність з'єднань
- складна форма з'єднань і, як наслідок, підвищена трудомісткість
