Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

Тефлон

Хімічно тефлон – це політетрафторетилен, полімер тетрафторетену.
Політетрафторетилен (скорочено PTFE; інколи також політетрафторетен) – це полімер тетрафторетилену, який уперше отримав хімік Рой Дж. Планкетт у компанії DuPont. Політетрафторетилен відомий насамперед під торговою назвою тефлон (Teflon). Іншими торговими назвами політетрафторетилену є Dyneon™ PTFE (раніше Hostaflon™) і Gore-Tex™ (мембрани з PTFE).

PTFE належить до групи полігалогенолефінів, до якої належить, наприклад, і PCTFE – політрифтормонохлоретен. Він належить до термопластів, хоча має деякі властивості, типові радше для реактопластів. Температура плавлення PTFE становить приблизно 327 °C, але його властивості змінюються вже за температури 260 °C, а понад 350 °C настає розкладання.

 

Історія

3D-модель частини молекули PTFE.
Усупереч поширеному хибному твердженню, що PTFE з’явився як матеріал для космічних польотів, які почалися лише 1957 року, його історія сягає 1938 року. Тоді PTFE випадково отримав Рой Дж. Планкетт, коли експериментував із тетрафторетиленом як холодоагентом для холодильників. Планкетт забув на ніч поставити балони з тетрафторетиленом (TFE) у холод. До наступного дня газ у балонах частково перетворився внаслідок полімеризації на білу тверду речовину – PTFE. На честь першовідкривача й сьогодні названо промисловий процес виробництва PTFE. Він полягає в полімеризації тетрафторетилену під високим тиском у присутності ініціаторів (пероксидів). У 1941 році компанія DuPont отримала патент на виробництво PTFE, а в 1944 році Teflon став зареєстрованою торговою маркою.

Перше практичне застосування PTFE знайшли в 1943 році – захист від корозії під час створення атомної бомби. Його шар на центрифугах і трубопроводах захищав матеріал від дуже корозійного газу – гексафториду урану (UF6). Пізніше французький хімік Марк Грегуар наніс шар тефлону на рибальську волосінь, яка після цього швидше розмотувалася. Саме його дружина Колетт у 1954 році придумала, що тефлон можна використати як покриття для каструль і сковорідок.

 

Властивості

Тефлон використовують як покриття сковорідок та іншого кухонного посуду.
PTFE вирізняється кількома винятковими властивостями:

PTFE майже не вступає в реакції. Сильні кислоти, наприклад царська горілка, з PTFE взагалі не реагують. Причиною є дуже міцні зв’язки між атомами вуглецю та фтору, оскільки фтор – елемент із найвищою електронегативністю (x = 4,0) і з вуглецем (x = 2,5) утворює дуже полярний і стабільний зв’язок. Досі відомо лише небагато сполук, здатних хімічно зруйнувати PTFE, – наприклад, розплавлений натрій або фтор.
PTFE має дуже низький коефіцієнт тертя ковзання (f(сталь–тефлон) = 0,04). Дві поверхні з PTFE ковзають одна по одній так само добре, як дві крижані поверхні. Крім того, цей коефіцієнт майже однаковий для статичного та динамічного стану, тому перехід тіла зі стану спокою в рух відбувається дуже легко.
До поверхні з PTFE майже ніщо не прилипає, оскільки він має надзвичайно високий поверхневий натяг відносно інших матеріалів.
Густина: 2,1–2,3 г/см³, твердість за Шором D 55–D 60
Висока стійкість до підвищеної температури, усіх кислот, лугів, спиртів, кетонів, олій тощо. PTFE можна використовувати за температури до 260 °C без зміни властивостей (за температури 400 °C унаслідок піролізу утворюються токсичні продукти, наприклад фторфосген COF2). PTFE морозостійкий до −200 °C; фізіологічно повністю інертний.
Високий коефіцієнт теплового розширення; фазовий перехід від триклінної кристалічної ґратки до гексагональної за 19 °C супроводжується зміною об’єму.
Негорючий; за сильного нагрівання розкладається з утворенням фтороводню, газоподібні продукти згоряння отруйні й у людини можуть спричинити так звану «тефлонову лихоманку».
Показник заломлення близько 1,34 – лише трохи відрізняється від води (1,333).

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.