сталь
Сталь – це сплав заліза з вуглецем і легувальними елементами (марганець, хром, вольфрам, кремній та інші), у якому вміст вуглецю менший за його максимальну розчинність в аустеніті, тобто 2,14%. Сплав заліза з вуглецем та іншими елементами із вмістом вуглецю понад 2,14% називають чавуном. Вуглець із залізом утворює різні структурні складові, напр. ферит, аустеніт, цементит, перліт, ледебурит або мартенсит.
Властивості
Загалом
Густина сталі становить 7,85 g/cm3. Межа міцності на розтяг Rm зазвичай становить від 300 N.mm-2 до 1500 N.mm-2.
Сталь – найпоширеніший конструкційний матеріал. Існують матеріали твердіші, міцніші, стійкіші, жароміцніші... але жоден не має таких збалансованих властивостей, – твердості, пружності, міцності та простоти обробки й переробки. Жоден інший матеріал (із такими самими механічними та міцнісними властивостями) не піддається так добре обробці та формуванню.
Залізо та вуглець
Вуглець – найважливіший легувальний елемент. Якість сталі залежить не лише від вмісту вуглецю, а й від способу термічної обробки.
На рисунку показано окремі фази:
- α – чисте залізо – альфа-залізо
- γ - аустеніт
- * - ледебурит
- до † - ферит
- понад † - перліт
- I – розплав
На графіку видно так звану V-подібну характеристику, яка трапляється в системах, що повністю розчинні лише в рідкому стані й мало розчинні у твердому стані (див. евтектика).
По суті цю діаграму можна розкласти на частини:
- Евтектична – під розплавом, з евтектикою за 1150 °C, вміст вуглецю 4,3 %
- Евтектоїдна – перетворення фаз у твердому стані, під γ-областю, з евтектоїдом за 723 °C, вміст вуглецю 0,8 %
- Перитектична – порівняно невелика область угорі ліворуч (дельта-кристали) з перитектикою близько 1430 °C.
Проте ці фази з'являються лише за нескінченно повільного охолодження/нагрівання. За швидкого охолодження (гартування) утворюється, напр., мартенсит, який підвищує твердість. За повільного охолодження аустенітних сталей зазвичай підвищується в'язкість.
Для динамічних процесів використовують TTT-діаграми. Положення TTT-діаграм можна уявити так, що перпендикулярно до бінарної діаграми додаємо ще вісь часу («виходить» із рисунка). Вони досить сильно змінюються залежно від вмісту вуглецю та легувальних елементів. У них з'являються й проміжні стадії, як-от бейніт.
Значний вплив має марганець, який робить сталь аустенітною навіть за більшого вмісту вуглецю й сприяє утворенню мартенситу навіть за повільного охолодження.
Надлишок вуглецю загалом підвищує крихкість, тобто знижує ударну в'язкість; ця проблема не стосується високоміцного чавуну.
Вуглець додають або у вигляді навуглецьовувачів у розплав, або ним поверхнево насичують аустенітизовану сталь (напр. під час цементації).
Легувальні елементи
Під час виробництва різних видів сталі (відповідно до призначення) використовують різні легувальні елементи (лігатури), які додають у розплав для зміни властивостей сталі. Легувальні елементи здебільшого додають безпосередньо, вкидаючи їх у розплав заліза. Іноді легувальний елемент плавиться важче, ніж залізо, або навпаки. Тоді вдаються до прийомів, як-от евтектизація, за якої, однак, не утворюється чистий сплав. У разі недостатньої розчинності легувального елемента в розплаві сталі необхідно застосовувати порошкову металургію. Це називають також спіканням.
- Твердість
- Твердість підвищують легувальні елементи: ванадій – завдяки утворенню карбідів, вольфрам – надзвичайно тверді карбіди, здатні різати навіть розжарені до червоного
- Міцність
- Міцність підвищують легувальні елементи марганець, хром, нікель, а також додаткова механічна обробка, напр. холодне вальцювання, і термічна обробка, напр. гартування. Теоретична міцність заліза за ідеальної кристалічної ґратки (розрахункове значення) становить близько 40000 N.mm-2. Найміцніша сталь на ринку має 1500 N.mm-2.
- Зносостійкість
- Ця властивість потрібна для деталей, що зазнають стирання (напр. шліцьові з'єднання валів), або для різальних інструментів, у яких зношується лезо. Для поліпшення цієї властивості використовуємо легувальні елементи: Вуглець – мартенсит, а також цементит, Кобальт, Ванадій, Вольфрам
- Жаростійкість, жароміцність
- Звичайна сталь під тепловим навантаженням (уже за 300 °C) втрачає властивості – передусім твердість і міцність (двигуни, турбіни...). Жароміцність поліпшується після додавання легувальних елементів: нікель, вольфрам, хром, молібден, ванадій. Номінальна робоча температура таких сталей – від 300 °C до 550 °C. Сталі понад 550 °C – це вже високотемпературні сталі. Понад 800 °C більшість сталей уже непридатна. У лабораторних умовах можна виготовити сталь, яка навіть за 1000 °C має близько 500 N.mm-2, але її виготовлення надзвичайно складне (за кілька виробничих етапів і після ретельного добору).
- Пружність
- Пружність – властивість, яка показує, до якої міри сталь можна деформувати так, щоб вона повернулася в початковий стан. Цю властивість використовуємо, напр., у пружинах. Для поліпшення пружності сталь легують кремнієм.
- Спеціальні легувальні елементи
- Магній – сприяє утворенню кулястого графіту у високоміцних чавунах (чавунах із властивостями, подібними до сталі), Берилій – сплави Cu-Be, уповільнює втому матеріалу (за повторюваної зміни навантаження), напр. у пружинах
Класифікація сталі
За вмістом вуглецю
- Доевтектоїдні – із вмістом вуглецю менше 0,8 %
- Евтектоїдні – 0,8 % вуглецю
- Заевтектоїдні – від 0,8 % до 2,06 %
За легуванням
- Низьколеговані
- Високолеговані – понад 5% легувальних елементів
За ступенем розкислення
- Спокійні – кисень видалено
- Киплячі
За призначенням
- Автоматні сталі – сталі, призначені для подальшої обробки різанням
- Поліпшувані сталі – сталі, призначені для подальшої термічної обробки
- Цементовані сталі – сталі, призначені для зміцнення деталей, що зношуються. Маловуглецеві або нелеговані сталі з вмістом вуглецю менше 0,25%, поверхню яких цементують (навуглецьовують) і гартують. Навіть після гартування вони мають добрі пластичні властивості.
- Конструкційні сталі – сталі для будівельних і машинобудівних конструкцій, для застосування вирішальною є також економічність
- Азотовані сталі – надзвичайно тверді та зносостійкі. Твердість від 750 HV до 1200 HV.
- Пружинні сталі – висока межа пружності.
- Холодостійкі сталі (кріосталі) – сталі, які не стають крихкими за низьких температур. Нелеговані – до -60 °C, низьколеговані – до -120 °C, високолеговані – до -250 °C.
- Підшипникові сталі
- Інструментальні сталі – сталі для виготовлення інструментів, як для обробки різанням, так і ручних
- Харчові сталі – спеціальні високоякісні сталі з нульовим вмістом важких металів і шкідливих домішок
- Сталі для глибокої витяжки – сталі для штампованого листа, напр. для виготовлення кузовів автомобілів. Здебільшого маловуглецеві сталі.
Сучасність
Виробництво
Основа
Нині сталь виробляють двома способами – або як первинну сталь (лише її основу) виробляють у доменних печах. Власне, лише чавун – його потім переробляють на сталь і розкислюють, а потім додають легувальні елементи. Тут використовують LD-конвертер або останнім часом Corex.
Мартенівські печі нині вже безнадійно застаріли.
Або сталь точно складають в електричних печах. Цей метод доволі часто застосовують у дрібно- та середньосерійному виробництві завдяки його економічній гнучкості.
Метод Донавіц (LD-конвертер)
У розплав конвертера через довгу тонку трубку – фурму – вдмухують 98% кисень. Ще додають брухт і руду, щоб зменшити частку чавуну. Кисень реагує із залізом, і при цьому утворюється оксид заліза FeO, який спалює небажані домішки в такому порядку:
- Кремній - 2FeO + Si → SiO2 +2Fe
- Марганець - FeO + Mn → MnO + Fe
- Вуглець - FeO + C → CO + Fe
- Фосфор - 5 FeO + 2P → P2O5 + 5Fe
- Сірка - 2 FeO + S → SO2 + 2 Fe
Однак за цього методу потрібно ще додавати розплав, щоб завантаження не охололо. Готову сталь потім виливають із конвертера у ківш для подальшої обробки. Макс. місткість конвертера – близько 250 t.
Майже найвигідніший за ціною спосіб виробництва сталі у великих кількостях.

