Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

Титан

Титан (лат. titanium) – хімічний елемент періодичної системи елементів із символом Ti і протонним числом 22. Це легкий, міцний, блискучий перехідний метал сталевого кольору, стійкий до корозії (зокрема в морській воді, кислотах і в присутності хлору). У природі титан трапляється лише у вигляді сполук, найпоширенішими мінералами є рутил та ільменіт.

Титан використовують як складник міцних і легких сплавів (із залізом, алюмінієм, ванадієм, молібденом та багатьма іншими елементами), які широко застосовуються в багатьох галузях промисловості (у космонавтиці, оборонній сфері, авіації, машинобудуванні, хімічній промисловості, медицині тощо). Діоксид титану використовують як білий пігмент (під назвою титанові білила), а також як складник зубних паст і як фотокаталізатор.

 

titán

Історія


Титан як новий елемент уперше ідентифікував геолог-аматор Вільям Грегор (за професією пастор, згодом вікарій парафії Крід у Корнуоллі) у 1791 році, коли помітив, що чорний пісок із наносів у сусідньому селі Манаккан притягується магнітом. Цей пісок був мінералом ільменітом, і, проаналізувавши його, Грегор з'ясував, що він складається з двох оксидів – заліза та нового, досі невідомого елемента (діоксиду титану). Про своє відкриття він повідомив Королівське геологічне товариство Корнуоллу (Royal Geological Society of Cornwall), а також опублікував його в німецькому науковому журналі Creel's Annalen.

Приблизно в той самий час угорський мінералог Франц-Йозеф Мюллер фон Райхенштайн отримав таку саму сполуку, але не зміг її ідентифікувати. Діоксид титану знову відкрив у 1795 році німецький хімік Мартін Генріх Клапрот у рутилі з Угорщини (точніше, з місцевості біля Ревуци на території сучасної Словаччини); він довів, що це оксид нового елемента, і назвав цей елемент на честь велетнів із грецької міфології – титанів. Дізнавшись про раніше відкриття Грегора, він підтвердив, що в чорних пісках із Манаккана міститься той самий елемент.

Проте отримати чистий титан вдалося лише в 1910 році Метью Гантеру, який добув метал чистотою 99,9 % відновленням тетрахлориду титану натрієм за температури 700–800 °C. Титан за підвищеної температури реагує з вуглецем, тому класичні способи відновлення руд коксом виявилися непридатними. Відновлення натрієм, однак, було дуже дорогим, і кількості титану, отриманої цим процесом, вистачало лише на лабораторні досліди. Лише в 1932 році люксембурзький металург Вільям Кролл замінив натрій кальцієм, а через дев'ять років – магнієм, і титан почали виробляти в промислових масштабах. Процес Кролла використовують для виробництва титану й сьогодні, хоча існують і дешевші способи його отримання

Хімічні властивості
Найважливішою властивістю титану є його стійкість до корозії, а також нерозчинність у більшості розведених кислот, хоча в концентрованих кислотах він розчиняється. Зі значенням E° −0,42 В він мав би витісняти водень із води, але практично ця реакція не відбувається. На поверхні утворюється пасивувальний шар діоксиду титану, який запобігає подальшій корозії.

За підвищеної температури на повітрі на титані утворюється пасивувальний і захисний оксидний шар, що запобігає корозії, але й за кімнатної температури він стійкий до корозії. Якщо його нагріти на повітрі до 610 °C або вище, він горить з утворенням діоксиду титану; це один із небагатьох елементів, які горять навіть у чистій атмосфері азоту (горить за 800 °C). Титан стійкий до розведеної сірчаної та соляної кислоти, а також до газоподібного хлору та більшості органічних кислот.

Досліди показали, що природний титан стає радіоактивним під час бомбардування дейтронами, випромінюючи переважно позитрони та жорстке гамма-випромінювання. Розжарений до червоного, він сполучається з киснем, а за температури 550 °C – і з хлором. Реагує він і з іншими галогенами та поглинає водень.

Застосування
Практичне використання елементарного титану зумовлене насамперед його надзвичайною хімічною стійкістю та малою густиною. Слід враховувати, що виробництво титану нині порівняно дороге, тому застосування титанових компонентів доцільне лише тоді, коли неможливо використати дешевшу альтернативу на основі сплавів алюмінію та магнію – дюралів.

Від початку промислового виробництва металевого титану основною сферою його застосування були космічні технології та спеціальні рішення авіаційної промисловості. Тому титан і його сплави є основним матеріалом для виготовлення каркасів або поверхневих захисних щитів космічних апаратів (супутників, космічних зондів і космічних станцій). В авіаційній промисловості їх використовують для виготовлення дуже навантажених деталей літаків, насамперед у конструкції військових винищувачів, а сьогодні й у конструкції комерційних пасажирських літаків.

У хімічній промисловості титан стає дедалі популярнішим матеріалом для виготовлення або облицювання хімічних реакторів, які працюють в екстремальних умовах і потребують високої стійкості до корозії.

Титан дедалі частіше застосовують в обладнанні, яке тривалий час працює в контакті з морською водою. Це можуть бути частини кораблів або підводних човнів (гребні гвинти), а також компоненти промислових установок для опріснення (десалінації) морської води.

У повсякденному житті з титаном можна зустрітися, наприклад, як із матеріалом для виготовлення розкішних наручних годинників або частин ювелірних прикрас.

 

 

 

 

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.