Eshop roka 2025 s vykurovacou technikou

Карта пам’яті

 
Карти пам’яті порівняно із сірником

Карта пам’яті – це електронний пристрій для зберігання даних. Її використовують у цифрових фотоапаратах, PDA, ноутбуках, мобільних телефонах, плеєрах, відеоіграх, цифрових диктофонах та інших електронних пристроях. Вона базується на пам’яті типу flash EEPROM. Карта пам’яті – невеликий компактний пристрій із відносно великою ємністю (порівняно з іншими носіями пам’яті), стійкий під час використання (стійкий до магнітних і електричних полів). Карти розробили як заміну жорсткого диска для пристроїв, у яких його неможливо використати через розміри.

 

Історія


Першою спробою було запровадження карти пам’яті PCMCIA для ноутбуків у 90-х роках минулого століття. Збільшення ємності модулів флеш-пам’яті та зниження їхньої ціни призвели до масового поширення карт. Як і в інших галузях, тут почалася боротьба за ліцензії (і пов’язані з ними ліцензійні платежі), що призвело до появи великої кількості різних типів карт від різних виробників. Спроба створити стандарт не мала успіху, і в результаті існують десятки моделей карт пам’яті з однаковою або порівнянною ємністю та продуктивністю.

2001 року карта SM (Smart Media) займала понад половину ринку карт пам’яті, а пам’ять CF (Compact Flash) домінувала на ринку карт для фотоапаратів. З розвитком додаткових функцій мобільних телефонів з’явилися нові покоління карт менших розмірів і зі зниженою напругою живлення 3,3 В. «Великі карти», які раніше панували на ринку, майже зникли. Великі виробники електроніки запропонували власні формати карт (і їхні вироби підтримують лише власні карти), чим ще більше розділили цей ринок (Sony – MS (Memory Stick), Olympus – XD (XD Picture Card)). Виробники електроніки (крім згаданих) сьогодні додають у свої пристрої слоти для кількох типів карт, щоб забезпечити сумісність.

Тенденції


Сучасна тенденція – «зменшення» карт, тобто мініатюризація, тому багато карт виробники постачають у модифікаціях малих розмірів. Електронна основа однакова, змінюється лише корпус (наприклад, SD – miniSD – microSD). Причина – електронний феномен мобільного телефона, який із пристрою для дзвінків за короткий час перетворився на гібрид, що дає змогу (окрім дзвінків) фотографувати, знімати відео, відтворювати музику, радіо, телебачення, виходити в інтернет, грати в ігри, передавати дані з можливістю створення локальних мереж (через Wi-Fi, Bluetooth...), а це, звісно, потребує портативного носія пам’яті, яким і є карта пам’яті. Багато телефонів, окрім вбудованої пам’яті, мають також слоти для карт пам’яті типу «mini» та «micro».

Ще одна тенденція – експоненційне зростання ємності карт. Ще донедавна карти мали ємність порядку мегабайтів, сьогодні найменша карта має гігабайт, а придбати можна карти до 512 ГБ. Це пов’язано з комерційним успіхом карт як носія запису і, відповідно, з їх упровадженням у дедалі нові електронні пристрої. Мета – щоб карти можна було використовувати для запису відео (зокрема в якості HD), витіснивши з ринку всі інші носії, досі вживані для цього. Цілком можливо, що за подальшого зниження цін вони потіснять і носії CD та DVD, і музику й фільми ми купуватимемо на картах.

Передусім у США поширюється обмеження можливостей відтворення вмісту карти лише для власників ліцензій на відтворення DRM (Digital rights management). У деякі карти вбудовано такий захист, завдання якого – запобігти відтворенню недозволеного (неліцензованого) вмісту. Невідомо, яким буде подальший розвиток і доля технологій DRM, зокрема через спротив деяких організацій у Європі та світі, а також громадськості, але в наведеній далі таблиці зазначено, які карти здатні використовувати цю технологію.

Vytvořil Shoptet | Design Shoptak.cz.