Бронза
Бронза – це сплав міді з оловом, свинцем, алюмінієм та іншими елементами. Оскільки існує багато варіантів, у технічній практиці як збірну назву використовують множину – бронзи.
Основним легувальним компонентом сплаву ніколи не є цинк – такий сплав називають латунню.
Історія
Бронза – один із перших сплавів, створених і використовуваних людиною. Її почали використовувати в пізньому кам’яному віці – неоліті. Період, коли її почали використовувати, названо на її честь – бронзова доба. Сплави міді людина виготовляла раніше, ніж навчилася отримувати чисту мідь.
Поділ бронз
Бронзи поділяють за кількістю компонентів і основним легувальним елементом на
- двокомпонентні бронзи:
- олов’яні бронзи
- свинцеві бронзи
- алюмінієві бронзи
- та інші
- багатокомпонентні бронзи:
- наприклад олов’яно-свинцева бронза
- червона бронза
За призначенням бронзи поділяють на
- деформовані
- ливарні
Олов’яні бронзи
Олов’яні бронзи містять до 20 % олова. За максимального вмісту вони мають найвищу міцність, а за вмісту близько 5–7 % олова – найбільшу пластичність. Структура бронз до межі 5–7 % Sn однорідна, за вищого вмісту – неоднорідна. Олов’яні бронзи мають добру стійкість до корозії в атмосфері, морській воді та перегрітій парі. Проте їх руйнують деякі кислоти (азотна, сірчана), гідроксид натрію та аміак. У вологому середовищі їх роз’їдають і сухі гази (кисень, хлор, фтор, діоксид сірки).
Однорідні бронзи обробляють тиском у холодному або гарячому стані. Під час холодної обробки деякі з них можна зміцнити аж до 900 МПа.
Алюмінієві бронзи
Алюмінієві бронзи містять до 10 % алюмінію, а також 2–8 % інших добавок (марганець, нікель, залізо), які поліпшують їхні властивості. Вони мають рівномірний хімічний склад, добру припрацьовуваність і велику щільність, але й схильність до стовпчастої кристалізації. За вмісту близько 10 % алюмінію вони мають найвищу міцність, а за вмісту близько 7 % алюмінію – найбільшу пластичність. Алюмінієві бронзи мають кращу корозійну стійкість, ніж олов’яні бронзи та латуні, бо утворюють захисний поверхневий шар з оксидів міді та алюмінію. Винятком є сплави з 5–8 % алюмінію. Вони добре протистоять корозії в атмосфері, морській воді та деяким кислотам, зокрема сірчаній кислоті. Проте розчиняються в азотній кислоті та лугах.
Через особливості кристалізації перед холодною обробкою тиском їх потрібно обробляти також у гарячому стані. Деякі бронзи можна гартувати й відпускати.
До алюмінієвих бронз належить і т. зв. північне золото – сплав, який використовують для карбування монет.
Бронза має в опаленні кілька переваг:
-
Висока теплопровідність: бронза – матеріал із високою теплопровідністю, тобто вона здатна швидко й ефективно передавати тепло. Це дуже важливо в системах опалення, де тепло має рівномірно поширюватися всією мережею радіаторів або труб.
-
Стійкість до корозії: бронза має природну стійкість до корозії, тобто менш схильна до пошкодження чи втоми матеріалу внаслідок дії вологи, води або агресивних хімікатів. Ця властивість робить бронзу придатною для систем опалення, де є вода або інші рідини.
-
Висока міцність і зносостійкість: бронза має високу міцність і стійкість до зношування, тобто здатна витримувати високі температури і тиски, звичайні для систем опалення. Це гарантує довгий термін служби та надійну роботу.
-
Просте обслуговування: бронзові компоненти в системах опалення зазвичай мають гладку поверхню і легко чистяться. Це полегшує їх обслуговування і мінімізує потребу в частому чищенні чи ремонті.
-
Естетична цінність: бронза – привабливий матеріал, який може додати естетичної цінності приміщенню з системою опалення. Вона має теплий відтінок і елегантність, що може доповнити загальний вигляд інтер’єру.
Вибір матеріалу для систем опалення залежить від конкретних вимог, умов і типу застосування.

